— Що ж тепер буде? — стогнала бідолашна сицилійка. — О Мадонно, оце халепа! Це я у всьому винна!
— Та перестань, ні в чому ти не винна. Я причепив здуру, дивитися треба було, що саме чіпляєш… — слабким голосом сказав я. — Ну обісрався… Персонально попрошу в Ґріфінса пробачення.
— Ну, технічно ви написали правильно… — усміхаючись у вуса, сказав Баррел.
— Не «ви», а я! — одразу заперечила Франческа. — Джорджіо — жертва!
— Я не жертва. Я бовдур.
Офіцер Баррел витер скупу сльозу.
Приблизно за півгодини до першої перерви мені в пошту прийшло повідомлення від начальника департаменту координації. Тремтячими руками я відкрив листа. Там стояло тільки одне речення: «Чекаю ваших пропозицій із рекордингу та звітів у понеділок.
Цілую в ніс. Ґріфінс».
* * *
— Сі-Ті, Г’юстон! Пробачте за напружений ранок! Джорджіо, Франческо, ви там на секторі, передаю вам Воллопс! Апогей 146,45 кілометра, залежно від ваших погодних умов. Коридор похибки 3. Курс 112 градусів. Кут 70,63°.
— Г’юстон, Сі-Ті, прийняв! Апогей 146,45 похибка 3, курс 112, кут 70,63. Джен, метео у вас є?
— Джорджіо, запитайте Воллопс.
— ОК. Воллопс, Сі-Ті, контроль прийняли, Джорджіо, Франческа. Що у вас там із метео?
— Сі-Ті, Воллопс, привіт! Метео західний 8 м/с, висота 10 кілометрів 14 м/с, 20–17 м/с, в межах допустимого, видимість 20 кілометрів, температура біля поверхні +23, тиск 759, грозовий фронт сім кілометрів на північний захід на курсі 270.
— Воллопс, Сі-Ті. Ідеальні умови! Щось іще нас турбує? Воллопс?
— Рибальський човен у зоні. Вирішуємо проблему, чекаємо сигналу. Як прийняли, Сі-Ті?
— Шанси на відкладення?
— Зараз його заберемо. Поки що вкладаємось у вікно.
— ОК, Воллопс, переводимо статус із жовтого в зелений, коридор ваш!
— Сі-Ті, Воллопс! Прийняли, дякую! Можна відлік.
— До старту п’ятнадцять хвилин, ми на контролі! Хай щастить, дітки!
Так буденно відбувалася процедура передачі контролю над стартом у наш сектор. День перед тим ми з Франческою проводили семінар для студентів університетів та коледжів, які беруть участь у програмі RockSat-X.
Цього разу студенти запускають 44-футову суборбітальну ракету Terrier Malemut, на борту якої — вісім експериментальних модулів, розроблених у восьми Університетах та коледжах США.
Кожен із нас має свою частку роботи: студенти протягом року з допомогою своїх молодших колег зі шкіл розробляли та будували експериментальні й дослідницькі модулі, наші спеціалісти-геліофізики спільно з колективом космопорту Wallops Flight Facility готували ракету до старту й закладали всі модулі в капсулу, а наш підрозділ MCC і, зокрема, ми з Франческою розповідали студентам про розрахунок траєкторії, залежність висоти апогею від маси payload (корисного навантаження) і нахилу рейок.
RockSat-X — це третій і останній ступінь космічної програми для дітей від НАСА та Colorado Space Grant Consortium. Спершу йде початкова програма запусків RockOn, у якій беруть участь школярі. Потім іде складніша програма — місія RockSat-C, там уже старші діти[93]. І нарешті третя, найскладніша й заключна програма для студентів коледжів та Університетів — RockSat-X. Суборбітальна ракета Malemut із покращеним бустером Terrier літає в середньому на двадцять миль вище за ракету Terrier Orion — ту, що літає в місіях RockOn і RockSat-C. І це правильно, бо маленьким — маленькі ракети, великим — великі.
У місії RockSat-X завдання складніші, ніж у попередніх місій.
Наприклад, студенти кількох коледжів із Колорадо ставлять амбітний експеримент із зондом, який створює навколо себе електростатичне поле для зміни траєкторій космічного сміття і подальшого захоплення невеличких алюмінієвих частинок.
Студенти Університету Пуерто-Ріко досліджують мікрометеорити в метеорному сліді на висотах від 49 до 68 миль (80—110 км). Вони шукають у тих мікрометеоритах органічні молекули — можливі рештки позаземних нуклеїнових кислот. Для забору проб мікрометеоритів та органічних молекул використовуються аерогелі.
А університет Virginia Tech розробляє й підтримує платформу ThinSat — її студенти збираються використовувати як дослідний майданчик для своїх молодших колег. У нинішньому запуску на цій платформі полетять модулі, зібрані учнями середніх класів. Ці модулі досліджують інтенсивність УФ-випромінювання на великих висотах і нові засоби захисту від нього.