— Добре, більше не повториться. Я видалю відео.
— Навіть і не думай! — прохрипів сержант. — Це доказ!
— Може, він із якоїсь ферми втік? — зробив припущення я. — Тут же поблизу є ферми?
— В околиці є тільки дві ферми з тваринами, — обізвався офіцер Баррел. — Через два квартали — Вілдфарм, а через чотири — Бірчвуд. І козлів там немає.
— Є ще третя, за Вілдфарм, маленька така… — наморщила носика Трейсі.
— То моя ферма, — обізвався старший офіцер. — Я купив її два місяці тому. Я тепер фермер Баррел. Але козлів у мене нема.
Порушення тваринами меж ретельно охоронюваного об’єкта трапилося не вперше і навіть не вдруге.
Одного разу це був дикий індик. Вдруге — пес Фітцпатрік[96]. Потім до нас були залізли ще й допитливі діти. А тепер — козел.
За Фітцпатріка Маковскі отримав письмове попередження. Та й «за козла» Маковскі міг би відповісти по повній, якби цей клятий цап вийшов на злітну смугу. Але диспетчерська вежа мовчала, отже, тварина вешталася десь в інших небезпечних зонах.
Маковскі впав у паніку. Прямо з нашого командного пункту він зв’язався із центральним КПП й наказав перевірити всі камери, підняти вчорашній запис і перевірити всі об’єкти, які засік детектор руху. Це, без перебільшення, титанічна робота.
— Нікому! Нікому щоб! — наказав білий, як саван, Льолєк. І стрімголов помчав на КПП. Через десять хвилин три патрулі — дев’ять солдатів — поїхали обшукувати територію.
Ми ж узялися за свою звичну роботу.
Після третьої корекції, не знявши гарнітури, ми вийшли на кухню по каву. Там на нас чекала Сара. Завжди усміхнене личко МакКарті сьогодні було чимось стурбоване.
— Джорджіо, Франческо, ви не знаєте, що діється із Льолєком?
— У нього козел у периметрі.
— Франческо, та їх не одна сотня щодня!
— Ні, реальний цап. З яйцями, — сказав я спокійно, навіть не надіючись, що Сара з другого разу зрозуміє, в чому річ. І тому додав: — До підлоги.
Сара безпорадно закліпала.
— Маковскі всю зміну на вуха поставив. Відео переглядають, патрулі прочісують базу, мені він нічого не каже, весь блідий, як простирадло, руки трусяться…
— Я його розумію, — гмикнув я. — У його інтересах того цапа знайти без рапорту начальству і без оголошення тривоги.
— Боже, я за нього так переживаю! — прошепотіла Сара.
— За кого? — подав з-за наших спин голос Девід, що теж прийшов на кухню.
— За козла, звісно! Якщо Маковскі його знайде, він із нього стейків наробить.
— Pizdiets, — уточнила Франческа.
— Стейки з козла не дуже, — не погодився я. — Смердять. З козла суп смачний.
— Ніколи не їв козлів, — знову несподівано вклинився у розмову мій юний стажер.
— Ой, а ви хто? — Сара всміхнулася незнайомцеві.
— Я Девід, стажер. Вчитимуся, спостерігатиму, — хлопець білозубо всміхнувся їй у відповідь.
— Сара.
— Приємно познайомитись, мем…
— Давай без «мем», добре?
— Добре, мем! Пробачте, мем…
— Боже, яке миле дитя!
А на перерві ми вже з усієї сили потішалися над новачком:
— Дейве, хочеш фокус?
— Хочу.
— Назви будь-яке шестизначне число!
— 634342!
— А тепер будь-яке п’ятизначне!
— 73592!
— Франческо, відніми друге число від першого, поділи на чотири і виведи 15 % від отриманого значення!
— Двадцять одна тисяча двадцять вісім і сто двадцять п’ять тисячних!
— Це неможливо! Ти навіть не думала й не записувала!
— Перевір.
— Як… Як вона це робить?!..
— Дейве, ми відкриємо тобі страшну таємницю.
— ???
— Нашими математичними здібностями ми зобов’язані темним силам!
— Whaaaat?!
— Ми вступили в секту, служимо чорні меси й практикуємо криваві жертви! Франческо, приготуй ножа!
Думаю, свій перший день у нашій божевільні Дейв запам’ятає на все життя. І, без сумніву, цей день запам’ятає начальник охорони авіабази сержант Льолєк.
Після першої перерви ми всією командою пішли на центральний КПП. Маковскі сидів у своєму кріслі, обхопивши голову руками. Оператор систем відеоспостереження втретє переглядав відео.
— Ну що там?! — стражденно промукав нещасний сержант.
— Сер, нічого, сер! Нічна зміна доповіла, що вони доглядали на центральному КПП три автомобілі, з них один вантажний. Козла там не було. КПП «В», «С», і «К» не відкривалися. На відео все чисто, тобто через КПП вночі козел просто фізично не міг проникнути. Вчора ми здавали зміну, і тварини не було. Сьогодні я пам’ятаю всіх, хто зайшов і заїхав.