— Ану не вигадуйте! — урвала потоки жертовності Франческа. — Треба в них лишити мене! Я їм влаштую апокаліпсис! Вони вас іще доганятимуть і благатимуть, щоб ви мене забрали в обмін на їхню повну капітуляцію!
Словом, ми так і не розплутали цю ситуацію.
Коли ігри в психологію нарешті закінчились і Майя закрила свій блокнотик, Франческа спитала:
— То як вам наша компанія?
— Повний дурдом! — простодушно сказала психолог і додала: — Відчуваю, що моїх знань тут недостатньо. Мені потрібно йти вчитися на психіатра!
* * *
«У штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку відкрився тиждень дебатів на високому рівні» — так міг би початися мій черговий текст, але замість цього я вмикаю свою станцію й сідаю обробляти черговий кейс на корекцію траєкторії метеосупутника НУОАД, який слідкує за ураганами в Атлантиці.
— Джорджіо, ти чого такий стурбований? — спитала Франческа.
— Та ось, в ООН відкрився тиждень дебатів на найвищому рівні, завтра виступатиме президент України… — пробурмотів я, переглядаючи стрічку новин на додатку «UN News».
— У нас тут процеси не менш важливі. Дивись, як «Марія» закрутила. Домініка, Барбуда, Ґваделупа майже зруйновані. Нам потрібно переорієнтувати п’ять сателітів для НУОАД. Усі «на вчора». І завтра теж повно роботи. А ще пояс над Східною Азією і над Далеким Сходом — там переорієнтація високоточних камер. І все поза планом. І планові корекції ніхто не скасовував! — напарниця зашурхотіла паперами. — А ти кажеш «ООН».
— Розумієш, я працював на трьох Генасамблеях поспіль. У мене там уже наїжджені шляхи, звичні точки прямих увімкнень, насиджені місця в прес-ложах залів Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки…
— Caro mio, якщо чесно, то я не знаю, чим торішня Генасамблея відрізняється від цьогорічної. Як на мене — це просто тонни балаканини!
— Я б сказав, тонни цинічної балаканини! — втрутився професор Рассел.
Я аж закляк.
— О! І ви туди ж! Ось він, поганий вплив полковника! «ООН — це купа гімножуїв і пискосрак!» — обурено перекривив я Вескотта. — Знаєте, від чого такі «оцінки»? Від елементарного незнання кон’юнктури! Я вже не кажу про знання структури Організації і того, як вона функціонує!
— Джорджіо, це ж яка має бути складна структура ООН, щоб пересічна людина не збагнула, як працює Організація? — скептично спитала Франческа.
— Треба мати спеціальні знання, щоб розуміти, що п’ять членів Ради Безпеки, переслідуючи політичні інтереси, фактично блокують своїми «вето» роботу Ради? — добив мене професор.
Я відчув, що потрапив у пастку, а козирів у мене майже нема.
— Але миротворча діяльність… — пробекав я.
— Як у Грузії? Чи як у Руанді? Чи, може, в Югославії? Миротворці запобігли різанині в Сребрениці? А може, вони зараз у М’янмі наводять порядок? Я чув, їх хочуть запустити в Україну. Ну-ну! — це був останній цвях у віко труни.
— Професоре, я розумію ваш скептицизм. Так, Рада Безпеки недосконала й потребує реформ. Так, питання ефективності миротворчого контингенту болюче й складне. Але без ООН усі міжнародні політичні процеси зайдуть у глухий кут…
— Де вони, власне, і є, Джорджіо.
— Але ігнорувати ООН не можна! Це міжнародна трибуна! — я розумів, що мої візаві не мають рації. Але мені бракувало слів, щоб захистити свою позицію. Я змахнув руками, як папуга крильми, і видав останній аргумент:
— Міжнародні процеси в ООН деякі не особливо чистоплотні країни використовують як засіб пропаганди, перебріхуючи події і маніпулюючи фактами! Тому висвітлювати діяльність ООН дуже важливо для мене, як для журналіста!
Напарниця зняла окуляри й подивилася на мене своїми чорними очима. Її зіниці зараз нагадували дула двох рушниць.
— Mio caro, якби це було справді важливо, ти б постійно сидів в ООН, а не займався би корекцією траєкторій. А тепер ти дуже потрібен тут. Працюй, у нас сьогодні справи значно важливіші!
Мабуть, кожен має бути на своєму місці. Моє місце тепер — за пультом у командному центрі.
* * *
Уже четвертий день у нас у командному центрі цілковите пекло.
У цього пекла є назва.
Ви помилилися. Цього разу не Франческа.
Це пекло зветься НУОАД — Національне управління океанічних і атмосферних досліджень. В Атлантиці діється щось незвичне. Щось страшне. «Ірма», «Хосе», «Марія» — небезпечні урагани силою чотири-п’ять балів, які зароджуються над центральною Атлантикою і проносяться над Карибами. Безліч дрібних штормів, що мають загрозу об’єднання, і ще як мінімум три потенційні вогнища суперураганів. Усе це не дає НУОАД розслабитись. А НУОАД, відповідно, не дає спокійно працювати нам та ще трьом командним пунктам НАСА.