Був іще варіант накрутити на палець нитку, тим самим стиснути набряк, а тоді змазати нитку олією і стягти підшипник, але для цього набряк був уже занадто великий і твердий.
— Скільки минуло часу? — спитав я.
— Мабуть, години півтори… — сказала Франческа й продовжила: — Ну, я зняла пластик, почистила металеву частину, продмухала, а потім мені її треба було провернути…
— Ти пульсацію відчуваєш? — перебив я напарницю.
— У пальці?
— Так.
— Ні, вже не відчуваю…
«Кепські справи», — подумав я.
— І щоб провернути, я наділа його на палець… Джорджіо, ти мене слухаєш?! Я тобі розповідаю, як усе сталося!
— Послухай, — сказав я через плече, злітаючи по сходах угору. — Мене абсолютно не цікавить, яким чином ця штука опинилася на твоєму пальці! Мене більше цікавить, як цей клятий підшипник зняти!
На чергуванні був Стів Джексон, чудовий військовий хірург, який колись оперував важкопоранених солдатів у Афганістані.
— Привіт! Чим можу допомогти? — широко й білозубо всміхаючись, привітався Стів.
Франческа мовчки продемонструвала йому палець.
— Ох, чорт! — пробурмотів хірург. Його широке добродушне обличчя, через яке він був страшно схожий на Джима з книжки про Гекльберрі Фінна, вмить посерйознішало.
— Скільки часу?
— Приблизно півтори години, — сказав я.
— Сільвія… — почала було Франческа.
— У нас не так багато часу, — Стів уважно роздивлявся вже синюватий палець. — Треба цю штуку негайно зняти. Хто в нас спеціаліст по залізяках?
Я вже набирав номер Ренді. Старий механік був у медчастині через кілька хвилин. Захеканий, він залетів у кабінет.
— Що будемо робити? — спитав Стів. — Пиляти?
— Та де тут пиляти… — пробурмотів сивовусий Ренді. — Це ж вуглецева сталь, марки «52100», якщо не помиляюся… Її пилка не візьме… Та й не підберешся ніяк. До того ж вона сильно нагріється…
— І що тепер? — на очах у бідолашної дівчини виступили сльози. — Клятий спінер!
— Ця сталь міцна, але крихка, — сказав нарешті Ренді. — Її можна розбити.
Я одразу згадав, як ми в дитинстві розбивали підшипники об бетон і діставали гладенькі сталеві кульки.
— Треба швидко бігти в майстерню. Там у мене весь інструмент.
У майстерні Ренді взяв молоточок і пальцем поманив Франческу до себе. Напарниця напружилася.
— Ренді, в мене є ідея! — сказав я. — Давай я займуся зовнішнім шаром.
Щоб не травмувати зайвий раз палець ударом, я вирішив не розбивати зовнішнє кільце, а розірвати його. Ми намертво затисли край зовнішнього кільця у великих механічних лещатах. Тоді я взяв двоє маленьких ручних лещат і закріпив їх на протилежних краях підшипника, перпендикулярно до нижнього краю. І потяг ручки в один бік, таким чином викрививши зовнішній обруч. Крак! Зовнішня оболонка підшипника розсипалася на чотири частини, кульки повипадали й покотилися.
— Молодець! — похвалив мене Ренді. — Залишилося внутрішнє кільце.
Зняти його виявилося складніше. Перший спосіб не годився: затиснути край сталевого обруча було неможливо — заважав набряк.
— У нас залишилося п’ятнадцять хвилин! — нагадав Стів. — Це критичний час.
Франческа пополотніла. У цей момент забігла Сара.
— Боже, що сталося?! — сержант МакКарті дуже переживала за подругу.
— Сільвія… Спінер… Я хотіла почистити, і…
Поки Франческа розповідала Сарі свою невеселу, але цілком імовірну для неї історію, ми думали, що робити з останнім кільцем.
— Треба його розбити, — сказав Ренді.
— Я би не радив піддавати палець такому стресові.
— Стів, стресу уникнути неможливо!
— Може, знову лещата? — запропонував я. — Повільне стискання в таких умовах краще, ніж удар. Від удару можуть порватися судини.
Стів подумав.
— Франческо, ти щось відчуваєш у пальці?
— Нічого. Навіть не пульсує вже…
— Про всяк випадок необхідно зробити блокаду. Буду через хвилину!
Коли хірург закінчив маніпуляції зі шприцом, я взяв обколотий знеболювальним пальчик напарниці й міцно затис кільце в лещата. Повільно закручуючи гвинт, я не зводив погляду з клятого кільця. Ми всі замовкли.
— Тисне, — нарешті прошепотіла Франческа. — Трохи тисне…
— Потерпи ще трохи, — попросив я.
Крак! Останнє кільце розлетілося на шматки. Я негайно дістав бліду дівчачу руку з лещат. На вказівному пальці червоною обручкою горів слід од підшипника.