— Начебто й справді досить цікава. Слухай, ти не їстимеш своєї порції масла?
— Ні, візьми, будь ласка. Я не можу залишити тобі цю книжечку, бо вже давно повинна повернути її у бібліотеку. Але ти, напевне, міг би взяти її у вашій бібліотеці. Напевно міг би.
Слухай, ти навіть не торкнулася свого сандвіча, — раптом занепокоївся Лейн. — Ти це помітила?
Френні глянула на свою тарілку так, ніби її щойно принесли.
— Зараз з'їм, — відповіла вона. Але й далі спокійно собі сиділа, тримаючи в лівій руці незапалену сигарету, а правою міцно стискаючи склянку з молоком. — Хочеш, я тобі розповім, у чому полягає той незвичайний спосіб молитися, якому старець навчив прочанина, — спитала Френні. — Далебі, це по-своєму досить цікаво.
Лейн саме взявся до останньої пари жаб'ячих ніжок.
— Звичайно, — кивнув він. — Звичайно.
— Ну, як я вже казала, прочанин — простий селянин — вирушив у мандри, аби зрозуміти слова святого письма, що слід молитися безперервно. Потім він зустрів старця, людину надзвичайно високого релігійного духу, як я вже казала, який вивчав «Філокалію» вже багато-багато років. — Френні раптом зупинилася, щоб зосередитись і якнайкраще побудувати свою розповідь. — І ось цей старець каже прочанинові, що найважливіші є слова молитви до Христа: «Господи Ісусе Христе, змилуйся наді мною». Він пояснив йому, що найкраще молитися саме цими кількома словами. Особливо важить слово «змилуйся», бо це справді всеосяжне слово і може означати безліч речей, а не лише милосердя. — Френні замовкла знову, міркуючи. Вона вже дивилась не в Лейнову тарілку, а кудись понад його плечима. — У всякому разі, — вела вона далі, — старець говорить прочанинові, що коли ту молитву повторювати знову й знову — спочатку досить проказувати її лише губами — то пізніше стається так, що молитва сама починає діяти. Через якийсь час щось із тобою стається. Не знаю, що саме, але щось стається, серце починає битися у такт зі словами молитви, і ти справді молишся безперервно. І це має надзвичайно містичний вплив на весь світогляд людини. Розумієш, це і є, власне, метою більшою чи меншою мірою усіх тих молитов. Тож моляться, щоб очистити весь свій світогляд і дістати цілком нове уявлення про все, що нас оточує,
Лейн упорався з їжею. І тепер, коли Френні знову на мить замовкла, він вмостився зручніше в кріслі, запалив сигарету і спостерігав за її обличчям. Вона все ще безтямно дивилась поперед себе, понад його плечем і, здавалось, ледве пам'ятала про його присутність.
— Але наидивовижніше, що спочатку, коли ти лише берешся до діла, не обов'язково вірити в те, що робиш. Тобто навіть якщо ти в полоні сумнівів, то ти цим нікого і нічого не ображаєш, розумієш? Не обов'язково навіть думати про те, що ти говориш, — навчає старець. Єдине, що від тебе вимагається на початку, — це кількість. Потім через якийсь час кількість переходить у якість. Сама собою або ще там якось. Старець каже, що всяке ім'я бога — як і всяке ім'я взагалі — має особливу, власну, самочинну силу, що починає виявляти себе, коли ти якимось чином розбуркаєш її.
Лейн сидів у кріслі, трохи згорбившись, палив і примруженими очима вдивлявся в обличчя Френні. Воно все ще було бліде, хоч упродовж того часу, поки вони сиділи у Сіклера, Френні бувала й блідішою.
— Між іншим, усе це виглядає досить переконливо, — провадила Френні, — адже члени буддистської секти в Нембутсу[8] повторюють без упину «Наму Аміда Бутсу» — що означає «Хвала Будді Амітабсі» чи щось таке, і діється те саме. Такий самісінький ефект…
— Спокійніше, Френні, заспокойся, — урвав її Лейн. — Он дивись, зараз сигарета почне припікати тобі пальці.
Френні мигцем зирнула на свою ліву руку і вкинула жевристий недопалок у попільничку.
— Подібні речі описані й у «Хмарі невідання». Там ідеться про слово «бог». — Френні подивилась на Лейна притомніше, ніж кілька хвилин тому. — Зваж сам, чи стикався ти в житті з чимось таким, що могло б схвилювати більше. Тут не відбудешся словами, що це випадковий збіг обставин, — саме цей збіг мене так хвилює. І нарешті це ж так неймовірно… — Раптом вона урвала. Лейн засовався у кріслі, і в нього з'явився так добре знайомий Френні скептичний вираз. — У чому річ? — запитала вона.
— І ти справді віриш у всі ці дурниці?
Френні потяглась до пачки з сигаретами і взяла одну.
— Я не казала, вірю чи не вірю, — мовила вона, шукаючи на столі сірники. — Я лише казала, що мене це страх як хвилює. — Лейн подав їй вогню. — У всякому разі я думаю, що це якийсь дивовижний збіг, — сказала вона, випускаючи хмарку диму. — Адже всі ці справді високі духом і щиро релігійні люди сходяться на одному: якщо ти невпинно повторюватимеш боже ім'я, щось станеться. Навіть в Індії твердять, що коли постійно розмірковувати над «Ом»[9], що по суті рівнозначне такій молитві, неодмінно буде той самий наслідок. Далебі, цьому не можна дати якогось розумного пояснення без…
8