Ти за мною скучаєш? Щось у твоїх листах цього не відчувається. Тільки й питаєш про однокурсників. Ревнуєш?
Завтра річниця, як ми з тобою… Тєє… Пам’ятаєш, на Новий рік просто в комірчині Жевуських! Серед ванілі, кави і цинамону… Пам’ятаєш? Ми ще тоді вийшли білі від борошна! А Іренка думала, що в її коморі завелися миші і півроку потім ставила мишоловки!
З того часу ти в мене асоціюєшся з булочками з ваніллю і цинамоном.
Приїжджай до мене, мій солодкий. Мій ванільно-цинамоновий. Чекатиму.
Твоя Галя.
№ 5.
Доброго дня, мій коханий ревнивий вірменчику!
Сашка Поспєлов — не хахаль мені. Він секретар комітету комсомолу. Це від нього залежить моє добре ім’я як комсомолки. Саме його заслуга в тому, що нашу аферу по збуту мало не тонни «ірису» витлумачили як культурну роботу в гуртку «Умілі руки», а не як спекуляцію нитками. Так що маю ж я з ним хоч час від часу пофліртувати! Те, що ти бачив, — це лише інстинкт самозбереження. Тож твоя сцена ревнощів була не в тему.
Я люблю тільки тебе. Думаю тільки про тебе. Ти у мене один. І ніхто мені більше не потрібен.
З товаром почекай. Ще не час. Ти ж знаєш, у мене нюх, як у мами Берти.
То це правда, що ти підслухав розмову Каріни з Анькою, що мама Берта — не рідна мені? Я давно підозрювала! Я така білобриса і зеленоока, зовсім на єврейку не схожа. Але якщо це правда, то я їй ще більше вдячна.
Я буду на жовтневі свята цілих п'ять днів! Чекай!
Твоя Галя.
№ 6.
Цьом, цьом, цьом, мій чорний носатий котику!
Як тобі — сподобалися наші п’ять днів? Було холоднувато, але так чудово.
Щойно я приїхала, відразу, у першу ж неділю, пішла на товчок і продала шубку Мойсея Давидовича. Знаєш, за скільки? Одне слово, пристойний навар. Я навіть купила мамі Берті золоті серіжки. Я так розчулилася твоєю розповіддю про те, скільки вона для мене зробила! Рідна мати стільки не зробить!
Зараз у моді нейлон. Купити на товчку для Бердичева? Напиши, щоб я гроші не розтринькала. А ще краще — приїжджай у неділю, забери частку дяді Мусі, а решту я покладу собі на книжку.
Ти переживаєш, що твоя мама дізнається про нас з тобою? Та про це вся Торговиця знає! А якщо знає наша Торговиця, то й вірменська у Львові знає. І чого б це їй бути проти нашого шлюбу? Релігійні забобони вже давно в минулому. У нас країна соціалістична, атеїстична, всі народи, за Конституцією, рівні. А якщо їй це так важливо, то розкажи те, що підслухав на кухні. Ну про те, що я не рідна донька Берти.
Не слухай нікого, тільки мене. І все буде добре.
Цілую. Твоя Галя.
№ 7.
Привіт мій єдиний і неповторний Рубене Арменовичу!
Як ти там поживаєш? Ти вже переговорив зі своєю мамою? Моя не проти.
У мене знову неприємності, якась падлюка на мене знову накапала. Я навіть підозрюю, хто. Мені Сашко Поспєлов сказав, що мене хочуть знову викликати на бюро комсомолу.
От народ! Заздрощі й підлість — рушійні сили деградації людства. Тисячі років люди займаються торгівлею. Це давнє і шановне ремесло, навіть не ремесло, а мистецтво! Мистецтво посередництва або, як каже моя мама, мистецтво гендлю, вічне, як людство. Та що я тобі, Вірменину з торгівельної сім’ї, доводжу! Ти й сам знаєш!
Здається, цього разу дуже серйозно, тому що мої «вєрниє подружки» раптом відвернулися від мене: почуяли небезпеку! Та й грець із ними!
Я сама собі, сама по собі і сама в собі.
Цілую. Твоя Галя.
До речі, остання наша ніч була просто казковою.
№ 8.
Добрий день, Рубіку!
Ти що, з глузду з’їхав разом зі своєю мамочкою? Я ніколи не відмовлюся від своєї мами!
Вона мені найрідніша людина в світі, хай не за кровним, а суто за людським зв’язком.
Я від тебе такого не чекала!
І не присилай мені більше своїх лахів, бо я можу подумати, що ти тільки задля вигоди підтримуєш зв'язок зі мною.
Г.