- Прокидайся кому кажу, а то ти із своєю любов'ю до снів проспиш усе найцікавіше.
- Ну добре-добре встаю. - Сонно мовила дівчина.
Сонно вставши із ліжка дівчина почула радісний голос тата:
- Мій ти ангелочку я тебе вітаю із твоїм 16-ттям. Бажаю в першу чергу міцного-міцного здоров'я, великого та взаємного кохання. Щоб у тебе злійснилися усі твоїй найзаповітніші мрії, щоб кожен твій день проходив немов у казці. - скащав тато. - А я в свою чергу приєднуюсь до привітань батька. Я немаю чого додати тому тільки скажу таке: З Днем Народження! Прийми наші із татом подарунки. - доповнила матір.
Батьки подарували дівчині букет її любимих кремових троянд та декілька упаковок з подарунками.
- Дякуюю. Дякуюю. Я вас дуже сильно люблю.
Дівчина підбігла до батьків, поцілувала в щічки, обійняла та ще раз подякувала.
Скажу чесно я і забула про те, що сьогодні мій День Народження. Так-с цікаво, що цього року мені подарують батьки. Сівши на диван дівчина почала розгортати подарунки. Першою в руки їй потрапила коробочка у якій знаходився кулон із її ім'ям. Другою їй потрапила в руки трішки більша коробка в якій було плаття кремового кольору, босоніжки того ж кольору та сумочка. Наступною дівчина відкрила коробочку у якій знаходилася косметика. Кулон дівчина одразу одягла, а плаття, босоніжки та туфлі віднесла в гардеробну. Косметика в свою чергу зайняла як найвіддаленіше місце в одній із шухляд комоду. Що із подарками наче все. А тепер потрібно і себе привести в порядок. Дівчина встала з дивану та попрямувала до ванної кімнати. Вона як і завжди прийняла усі ранкові процедури у які зазвичай входить прийняття душу та чищення зубів. Дівиючина вийшла із ванної кімнати оповита рушником. Дівчина зайшла в гардеробну кімнату. Трішки подумвши, що одягти вона все ж вирішила одягнути плаття кольору морської хвилі, босоніжки білого кольору та доповнила все це сережками які щвисали у виглялі крапель. Дівчина спустилась з другого поверху на перший. Проходячи повз вітальню дівчина замітила, що її батько переглядає телевізор.
- Тату, а мама на кухні? - запитала дівчина. -Звісно, що там. Це ж її заповітний куточок вона без нього наче птаз без крил. - з посмішкою на обличчя відповів батько. - Ну тогді я теж там вразі чого. - Добре.
Заходячи на кухню дівчина відчула аромат чаю з ромашок. Аромпт чаю заповнював цілу кухню, а в деяких місцях він поєднювався із ароматом панкейків. - Мам доброго ранку. - Доброго, добро. Сідай за стіл по-снідаєш.
Дівчина сіла за стіл. Поруч із нею сиділа матір. Вони про щось розмовляли. Складалось таке враження наче вони незважають ні на, що. З боку хтось мабуть би подумав, що це давні подруги, а то і сестри, які небачились декілька років. Вони розмовляли про все на світі. Так пройшло майже пів години. Дівчина уже допивала чашку чаю. Вона встала із-за столу та подякувала матері за смачний сніданок. Дівчина пішла у свою кімнату. З якої згодом вийшла на балкон і спостерігала за краєвидом лісу. Подекуди пролітали ластівки. З лісу чулося відлуння солов'я. Сонце виблискувало своїми променями бо обличчю дівчини. Вона спостерігала за цією красою із захватом. Дівина вже досить довго. Як раптом бачить, що біля її будинку зупинилась доволі знайома їй машина. Це звісно приїхали її бабуся Аня та дідусь Іван. Вона саме спускалася сходами, як почула голос бабусі: - Привіт. Де наша іменинниця? - І вам доброго дня. Джулі у свої кімнаті спостерігає за красотою навколишньої природи. - відповів батько дівчини. - Знаю я тебе. Каже, що вона на балконі, а насправді вона на дворі або уже десь поблизу і чує, що ми тут розмовляємо. - відповів дідусь. - А ви, що екстрасенс? - відповів тато. - Та який із мене екстрасенс. - відповів дідусь. Дівчина уже підходила до вітальні. - Та ще й який. Ану закрийте очі та обернітся дт мене спиною. - сказав тато дівчини. Батько підморгнув дівчині. І та підбігла до бабусі із дідусем та обійняла їх. А батько дівчини в свою чергу сказав дідусеві: - От бачите, а ви ще не вірили, що ви екстрасенс. - відповів батько дівчини. - Ще й який. - відповів дідусь. Дідусь, бабуся та тато дівчини почали весело сміятись. - Я бачу вам тут весело. - промовила Джулі. - Звісно, що весело. - відповіли в унісон рідні.
- Джулі підійди до нас. - промовив дідусь. - Іду дідусю. - Ми із бабусею довго обговорювали, до ж тобі подарувати. А оскільки ми знаємо, що ти дуже творча дівчина, то ми даруємо тобі мольберт, різні набори олівців, пензлів та фарб. - Дуже дякую. - Прошу Джулі. Ми щасливі, що ообі сподобалось. - Так дуже сподобалось. Особливо набори олівців та фарб. Я піду віднесу ваш подарунок до кімнати. - Звісно.