Блискучу воєнну операцію по спаленню колони російської бронетехніки в Грозному дійсно організував не Грачов, а директор ФСК Степашин і начальник московського УФСБ Савост’янов, що курирував питання усунення режиму Дудаєва і введення військ в Чечню. Однак ті, хто описував банальні помилки російських військових, що вводили в місто бронетанкову колону, приречену на знищення, не розуміли тонких політичних розрахунків провокаторів. Прихильникам війни потрібно було, щоб колону ефектно знищили чеченці. Тільки так можна було спровокувати Єльцина на початок повномасштабних воєнних дій.
Відразу ж після розгрому бронеколони в Грозному президент Єльцин виступив зі звертанням до учасників конфлікту в Чеченській республіці, а Кремль почав готувати суспільну думку до неминучої війни. В інтерв’ю кореспонденту РІА «Новини» консультант аналітичного центру при президенті Росії Аркадій Попов заявив, що самим найближчим часом Росія може виступити в Чечні в ролі «примусового миротворця» і що, зважаючи на все, російський президент має намір діяти рішуче. У випадку оголошення президентом надзвичайного стану на території Чечні російська влада може використовувати «форму обмеженого втручання, що буде виражатися в роззброюванні обох конфліктуючих сторін шляхом введення в Грозний обмеженого контингенту російських військ», — як уже було в Афганістані.
Таким чином, спровокувавши зіткнення в Чечні через політичну і військову підтримку чеченської опозиції, ФСК мала намір почати проти Дудаєва війну, прикрившись миротворчою діяльністю.
Чеченська сторона розцінила звернення Єльцина як «ультиматум» і «оголошення війни». У заяві чеченського уряду стверджувалося, що це звернення, а тим більше спроби перетворення його в життя, «суперечать нормам міжнародного права» і дають уряду Чечні «право прийняття адекватних відповідних мір для захисту незалежності і територіальної цілісності своєї держави». Погроза введення Росією надзвичайного стану на території Чечні, на думку уряду Чеченської республіки, була «неприкритим бажанням продовжувати воєнні дії і втручатися у внутрішні справи іншої держави».
30 листопада Грозний піддався авіаударам російських військово-повітряних сил. 1 грудня російське військове командування не пропустило в Грозний літак парламентської делегації членів Державної думи (ГД). Тоді делегація приземлилася в столиці Інгушетії Назрані і відправилася в Грозний на зустріч з Дудаєвим наземним транспортом. Під час просування делегації до столиці Чечні вісім літаків Су-27 зробили другий наліт на чеченську столицю. Літаки обстріляли, зокрема, міський квартал, де проживав Дудаєв, але були зустрінуті щільним зенітним вогнем. Один літак, за повідомленням чеченської сторони, був збитий силами ПВО.
2 грудня Сергій Юшенков, голова комітету Думи по обороні і глава російської парламентської делегації, що прибула в Грозний, заявив, що ставка на силу в російсько-чеченських відносинах приречена на провал. Знайомство з обстановкою на місці, сказав Юшенков, переконує його в тім, що єдиним виходом із ситуації, що склалася, можуть бути переговори. За словами Юшенкова, попередніх умов чеченська сторона на переговорах не висувала.
Суспільна думка була усе ще на боці чеченців. Керівництво ФСК остаточно переконується в тім, що на суспільну думку можна вплинути тільки терактами, зваливши провину за них на чеченців. 5 грудня ФСК повідомляє журналістам, що через державні кордони в Чечню кинулися іноземні найманці, у зв’язку з чим «не виключається прояв діяльності терористичних угрупувань, що засилаються сьогодні в Росію, і в інших регіонах країни». Це перша незамаскована заява ФСК про те, що в Росії незабаром почнуться теракти «з чеченським слідом». Правда, поки мова йде про засланих іноземних агентів, витягнених, напевно, зі старих навчальних посібників КДБ радянських часів, а не про чеченців.
6 грудня Дудаєв заявив в інтерв’ю, що політика Росії провокує посилення ісламістських настроїв у Чечні: «В “чеченській карті” можуть бути розіграні глобальні інтереси ісламського далекого зарубіжжя, що здатні зробити подальший розвиток подій просто некерованим. У Чечні зараз спливла третя сила — ісламісти, — до яких поступово переходить ініціатива. “Ми вже не твої солдати, президент, ми — солдати Аллаха”», — охарактеризував Дудаєв настрої прибуваючих у Грозний. «Ситуація в Чечні, — підбив підсумок Дудаєв, — починає виходити з під контролю, і це мене турбує».
Немов відповідаючи Дудаєву, міністр оборони Грачов провів пропагандистський захід, зовні схожий на миротворчу акцію, але реально провокуючу подальшу ескалацію конфлікту. Грачов запропонував чеченській опозиції, очолюваній Автурхановим, фінансованій, озброюваній та укомплектованій ФСК, роззброїтися за умов, що одночасно зброю погодяться здати прихильники Дудаєва. Іншими словами, Дудаєву запропонували роззброїтися в однобічному порядку (оскільки про роззброювання російської сторони питання не стояло). Зрозуміло, що така пропозиція урядом Чеченської республіки прийнята не була. 7 грудня Грачов зустрівся з Дудаєвим, але переговори виявилися безрезультатними.