— Журналу була надана інформація з цього питання.
Гардін здушив у собі сміх. Очевидно, що бажання Піренна з самовдоволеним виглядом подати цю інформацію раніше за нього було єдиною причиною, чому його запросили на цю зустріч обраних.
Він спокійно запитав:
— Якщо не брати до уваги абстрактні висловлювання, що ви очікуєте від лорда Дорвіна?
Відповів Томаз Сатт. У нього була погана звичка звертатися до людини в третій особі, коли мав зарозумілий настрій.
— Цілком очевидно, — почав він, — що мер Гардін є професійним циніком. І навряд чи в змозі зрозуміти, що Імператор, імовірніше за все, не дозволить порушити свої особисті права.
— Чому? Що він зробить, якщо вони будуть порушені?
Почулася роздратована метушня. Піренн відповів:
— Ви порушуєте процедуру, — і, схопившись, додав: — І до того ж, робите майже зрадницькі заяви.
— Я можу вважати це відповіддю на моє питання?
— Так, якщо вам нічого більше сказати…
— Не поспішайте з висновками. Я хотів би поставити питання. Що конкретного, крім цього дипломатичного ходу — який може нічого не означати, — було зроблено для протидії загрозі, яка йде з боку Анакреона?
Йет Фулгем провів рукою по рудих вусах.
— Ви бачите там якусь загрозу?
— А ви хіба ні?
— Навряд чи, — поблажливо відповів він. — Імператор…
— О великий космос! — роздратувався Гардін. — Щоразу кожен згадує Імператора або Імперію так, ніби це якісь магічні слова. Імператор за тисячі парсеків звідси, і я сумніваюся, що він взагалі через нас переймається. А якщо й переймається, то що він може зробити? Увесь імператорський флот у цьому регіоні перебуває в руках Чотирьох королівств, і частина його — у руках Анакреона. Послухайте, нам доведеться воювати зброєю, а не словами.
А тепер просто послухайте. У нас досі є два місяці спокійного життя лише тому, що ми натякнули Анакреону, що маємо ядерну зброю. Звичайно, усі ми знаємо, що це маленька брехня заради спасіння. Ми маємо ядерну енергію, але використовуємо її лише з комерційною метою, та й то її до біса як мало. Вони скоро це зрозуміють, і якщо ви думаєте, що їм подобатиметься задобрювати нас, ви помиляєтеся.
— Мій дорогий сер…
— Почекайте. Я ще не завершив. — Гардін розпалювався, і йому це подобалося. — Це дуже гарна ідея — утягнути в цю справу канцлерів, але ще краще було б притягнути сюди кілька великих облогових знарядь, що стріляють прекрасними ядерними бомбами. Ми втратили два місяці, джентльмени, і не можемо дозволити собі змарнувати ще два. Що ви пропонуєте робити?
У розмову вступив Ландін Краст, сердито скрививши свій довгий ніс:
— Якщо ви пропонуєте мілітаризувати Фундацію, я не хочу про це й чути. Це означало б наш відвертий перехід у сферу політики. Містере мер, ми науковий фонд і нічого більше.
Сатт додав:
— Крім того, він не розуміє, що створення озброєнь відволікатиме людей — цінних людей — від підготовки Енциклопедії. Цього не можна робити, незважаючи ні на що.
— Абсолютно правильно, — погодився Піренн. — Енциклопедія завжди має бути передусім.
Гардін подумки застогнав. Рада, здається, просто схиблена на цій Енциклопедії.
Він крижаним тоном вимовив:
— Чи спадало цій Раді колись на думку, що Термінус може мати інші інтереси, крім Енциклопедії?
Піренн відповів:
— Я не уявляю собі, Гардіне, щоб Фундація мала якийсь інший інтерес, крім Енциклопедії.
— Я не кажу про Фундацію, я кажу про Термінус. Боюся, ви не розумієте ситуації. Нас тут на Термінусі вже з мільйон, і лише не більше ста п’ятдесяти тисяч безпосередньо зайняті Енциклопедією. Для решти з нас — це дім. Ми тут народилися. Ми тут живемо. У порівнянні з нашими фермами, будинками та заводами Енциклопедія для нас мало що означає. Ми хочемо їх захистити…
Його перервали.
— Передусім Енциклопедія, — вичавив із себе Краст. — Це місія, яку ми маємо виконати.
— Місія, чорт забирай! — закричав Гардін. — Це могло бути правдою п’ятдесят років тому. Але зараз з’явилося нове покоління.
— Це не має стосунку до справи, — відповів Піренн. — Ми — науковці.
І Гардін схопився за цю фразу.
— Та невже? Хороша галюцинація, чи не так? Ваша компанія є прекрасним прикладом того, які проблеми спіткали всю Галактику протягом тисячоліть. Що це за наука — застрягнути тут на багато століть, класифікуючи праці вчених минулого тисячоліття? Ви коли-небудь думали над тим, щоб працювати далі, розширюючи й удосконалюючи їхні знання? Ні! Вас цілком задовольняє бездіяльність. І Галактику це теж задовольняє, і лише космосу відомо, як довго її це задовольнятиме. Ось чому повстає Периферія; ось чому руйнуються комунікації; ось чому дрібним війнам немає кінця; ось чому цілі системи втрачають ядерну енергетику й повертаються до варварських методів хімічної енергії. Якщо хочете знати правду, — крикнув він, — уся Галактична Імперія гине…