Його погляд був сповнений уїдливої войовничості.
На декілька хвилин запанувала тиша, а потім її порушило деренчання циліндра, що вискочив із гнізда. Генерал відкрив його, глянув на акуратну роздруківку і швидко проглянув схему на папірці.
– Підготувати план із зазначенням позиції кожного судна в дії. Чекати наказів у повній бойовій готовності.
Він потягнувся за своїм плащем. Накинувши його на плечі, генерал монотонно прошепотів Барру крізь стиснуті губи:
– Я залишаю цю людину на вас. І очікуватиму результатів. Це війна, і я можу бути жорстоким до невдах. Пам’ятайте це! – Він пішов, відсалютувавши обом.
Латан Деверс подивився йому вслід.
– О, щось-таки боляче його зачепило. Що відбувається?
– Очевидно, бій, – гостро відповів Барр. – Війська Фундації виходять на свою першу битву. Вам краще поквапитися.
У кімнаті стояли озброєні солдати. Їхні манери були шанобливими, а обличчя – суворими. Деверс разом із гордим сивеннським патріархом попрямував до виходу.
Кімната, куди їх привели, була меншою і майже порожньою. Тут стояли два ліжка, екран, душ та санвузол. Солдати вийшли, з глухим стуком зачинивши за собою товсті двері.
– Гм, – Деверс несхвально озирнувся навколо, – схоже, це надовго.
– Так і є, – відрубав Барр. Старий сивеннець повернувся до торгівця спиною.
Той роздратовано спитав:
– Що ви маєте на увазі, доку?
– Нічого. Я тобою командую, от і все.
Торгівець підвівся і підійшов до нього. Його дебела постать нависла над нерухомим патрицієм.
– Справді? Але ж ви сидите зі мною у цій камері, а коли йшли сюди, вас вели під прицілом так само, як і мене. Послухайте, та ви ж закипіли, коли я виклав свої уявлення про війну та мир.
Він марно чекав відповіді.
– Добре, дозвольте мені дещо спитати. Ви сказали, що ваша країна колись зазнала поразки. Від кого? Від людей з далекої туманності?
Барр підвів голову.
– Від Імперії.
– Он як? А що ж ви тоді тут робите?
Барр красномовно змовчав.
Торгівець випнув нижню губу і повільно кивнув. Він скинув плаский браслет, що був на правому зап’ястку, і простягнув його.
– Що ви про це думаєте? – на лівій руці в нього був такий самий.
Сивеннець узяв прикрасу. Він повільно відповів на жест трейдера і надів браслет. У зап’ясті виникло дивне пощипування, яке швидко зникло.
Голос Деверса відразу ж змінився.
– Все добре, доку, прилад працює. Тепер говоріть вільно. Якщо ця кімната прослуховується, вони нічого не зрозуміють. Це генератор перешкод, справжній дизайн Меллоу. Продається за двадцять п’ять кредитів у будь-якому світі аж до краю Галактики. Ви отримуєте його безкоштовно. Не рухайте губами, коли говорите, і розслабтеся. Вам доведеться навчитися це робити.
Дуцем Барр відчув несподівану втому. Блискучі очі торгівця прошили його чіпким поглядом. Він відчув, що не в змозі опиратися.
– Чого ви хочете? – сказав Барр. Із нерухомих губ зринали невиразні слова.
– Я вже вам сказав. Ви вдаєте з себе патріота. Але ваш власний світ розчавила Імперія, хоч ви вже працюєте разом із русявим імперським генералом. Це ж безглуздо, чи не так?
Барр відповів:
– Я свою справу зробив. Імперський намісник, який захопив нашу планету, загинув від моїх рук.
– Он як? І давно?
– Сорок років тому.
– Сорок… років… тому! – здається, ці слова мали для торгівця якийсь сенс. Він насупився. – Надто довго, щоб жити спогадами. А оцей парубійко у генеральській формі знає про це?
Барр кивнув.
Очі Деверса потемніли.
– Ви хочете, щоб Імперія перемогла?
І тут старий сивеннський патрицій вибухнув гнівом:
– Хай Імперія і всі її діяння згинуть у вселенській катастрофі. Уся Сивенна молиться за це щодня. Колись я мав братів, сестру, батька. Зараз маю дітей та онуків. І цей генерал знає, де їх шукати.
Деверс вичікував.
Барр пошепки продовжив:
– Але це не зупинило б мене, якби я знав, що результати виправдають ризик. Вони знають, як помирати.
Торгівець спокійно сказав:
– Отже, ви колись вбили намісника? Знаєте, я дещо збагнув. Колись у нас був мер, його звали Гобер Меллоу. Він відвідав Сивенну; це ж ваш світ, чи не так? І познайомився там із чоловіком на ім’я Барр.
Дуцем Барр кинув на нього важкий, підозріливий погляд.
– Що вам про це відомо?
– Те, що відомо кожному торгівцю на Фундації. А може, ви лише хитрий дідуган, який узявся вивести мене на чисту воду. Не маю жодного сумніву, що вам погрожували, ви ненавидите Імперію і всім серцем хочете, щоб її знищили. А потім я здамся, відкриюся вам, і генерал буде задоволений. У вас мало шансів, доку.