Але так само я хотів би, щоб ви довели, що є сином Онума Барра – шостим і наймолодшим, саме тим, який уникнув смерті.
Руки Дуцема Барра затремтіли, коли він відчинив пласку металеву коробку, що лежала у схованці в стіні. Він витягнув звідти металевий предмет, що тихо дзенькнув, коли поклав його до рук торгівця.
– Подивіться на це, – сказав він.
Деверс вирячив очі. Він підніс до себе розпухлу центральну ланку ланцюга і тихо вилаявся:
– Це ж монограма Меллоу, або я лише новачок у космосі, і зроблено це щонайменше п’ятдесят років тому.
Він підвів голову і усміхнувся.
– Згоден, доку. Ядерне силове поле, що може захистити людину, – це єдиний доказ, який мені потрібен. – І він простягнув свою чималу руку.
6. Фаворит
Крихітні кораблі виринули з порожніх глибин і помчали до скупчення Армади. Без жодного пострілу або вибуху енергії вони просочилися у переповнений кораблями простір і вибухнули, поки імперські гіганти, мов незграбні чудовиська, розверталися в їхній бік. Лише два крихітні нечутні спалахи позначили космос там, де ці дві мошки зникли, розпадаючись на атоми.
Великі кораблі почали пошук, але потім узялися за своє попереднє завдання і продовжили захоплювати світ за світом, виплітаючи велику павутину оточення.
Форма Бродріґа була такою, як і личить високопоставленій особі – її старанно зшили і так само старанно носили. Бродріґ неквапливо прогулювався садами маловідомої планети Ванда, де тимчасово була розташована ставка командування Імперії; його обличчя було похмурим.
Бел Ріос прогулювався разом із ним. На його польовій формі сумного сіро-чорного кольору був розстібнутий комірець.
Ріос вказав на гладеньку чорну лаву, що стояла під запашною папороттю, лапате листя якої затуляло біле сонце.
– Погляньте на це, сер. Це релікт старої Імперії. Орнаментовані лавочки, що були збудовані для закоханих, збереглися цілими й неушкодженими, тоді як палаци та заводи перетворилися на руїни, про які вже ніхто й не згадує.
Він сів на лаву, а особистий секретар Клеона ІІ встав перед ним і акуратно збив листя точним помахом свого ціпка зі слонової кістки.
Ріос поклав ногу на ногу і запропонував секретареві сигарету. Іншу запалив сам і звернувся до нього:
– Це саме те, чого я очікував від просвітленої і мудрої людини, якою є його імператорська величність, – що він відправить сюди таку компетентну особу, як ви. Це заспокоює мене, адже я переймався, що тягар важливіших та нагальніших справ може відволікти від маленької кампанії на Периферії.
– Очі Імператора є всюди, – машинально відповів Бродріґ. – Ми не схильні недооцінювати важливість цієї кампанії, але нам все одно здається, що її складність дещо перебільшується. Немає жодних сумнівів, що їхні маленькі кораблі – це не та перешкода, заради якої варто здійснювати такий складний маневр, як попереднє оточення.
Ріос почервонів, але зберіг самовладання.
– Я не можу ризикувати життям своїх нечисленних людей і кораблями, яких немає чим замінити, заради нерозважного наступу. Оточення вчетверо зменшить мої втрати під час завершального наступу, хай яким би важким він був. Військові причини такого рішення я наважився пояснити вчора.
– Та гаразд, я не військовий. Однак ви запевняєте мене, що те, що здається неспростовним і очевидним, насправді таким не є. Ми це припускаємо. Хоча ви занадто обережні. У другому повідомленні ви попросили допомоги. А йдеться про жалюгідного й маленького ворога, варварів, з якими у вас ще не було жодної сутички. За таких обставин бажання мати більше сил могло би свідчити про вашу неспроможність чи навіть щось гірше, якби ваша попередня кар’єра не довела, що у вас достатньо сміливості та винахідливості.
– Дякую, – зимно відповів генерал, – але хотів би нагадати вам, що існує різниця між сміливістю та нерозважністю. Ризикувати варто тоді, коли ви знаєте свого ворога і можете хоча б приблизно прорахувати усі ризики; але йти проти ворога, який вам взагалі невідомий, – це необачно. Ви могли б так само роздумувати, чому одна й та сама людина вдень благополучно долає смугу перешкод, а вночі наштовхується на меблі у власній кімнаті.
Бродріґ відмахнувся від його слів, витончено ворухнувши пальцями.
– Це звучить драматично, але непереконливо. Ви особисто були у цьому варварському світі. До того ж у вас є цей полонений – торгівець, з яким ви панькаєтеся. Отже, ви не рухаєтеся навпомацки.