– Ви вбили генерала!
Із диким вигуком, засліплений люттю, він метнувся на бластер і впав на землю вже неживий.
Торговий корабель піднявся над мертвою планетою ще до того, як почали моторошно мерехтіти сигнальні вогні, і у небі на тлі прозорої кремової тканини великої Лінзи, що була Галактикою, виникли темні фігури.
Деверс похмуро сказав:
– Тримайтеся, Барре. Зараз побачимо, чи є в них кораблі, що можуть зі мною позмагатися в швидкості.
Він знав, що таких кораблів немає!
І як тільки вони опинилися у відкритому космосі, торгівець сказав на позір байдужим голосом:
– Я розповідав Бродріґу занадто гарні казки. Здається, він вирішив діяти разом із генералом.
Вони стрімко мчали до глибин всіяної зорями Галактики.
8. На Трентор!
Деверс схилився над маленькою мертвою кулею, спостерігаючи за мізерними ознаками життя. Система навігації повільно та ретельно сканувала космос, посилаючи щільний жмуток сигналів.
Барр терпляче не спускав очей з нього зі своєї койки в кутку. Потім запитав:
– Нема жодних ознак?
– Імперських хлопців? Ні. – Він прогарчав ці слова з неприхованим роздратуванням. – Ми вже давно відірвалися від цих невдах. Ми стрибнули крізь гіперпростір наосліп, і нам дуже пощастило, що ми не приземлилися просто на сонці. Вони не змогли би переслідувати нас, навіть якби мали більшу швидкість, а її в них і не було.
Він відкинувся на спинку крісла і рвучко розстібнув комір.
– Не знаю, що ці імперські хлопці тут накоїли. Мабуть, порушили деякі налаштування.
– Розумію, ви намагаєтеся потрапити до Фундації.
– Я викликав Асоціацію або намагався викликати.
– Асоціацію? Що це?
– Асоціація незалежних торгівців. Ніколи не чули, еге ж? Ну, не лише ви. Ми ще про себе не нагадали!
На кілька хвилин запанувала тиша, вони зосередили свою увагу на індикаторі прийому, що не працював, і Барр запитав:
– Ви перебуваєте у межах діапазону?
– Не знаю. У мене є лише невиразне уявлення про те, куди ми потрапили, якщо зважати на обчислення. Ось чому мені доводиться використовувати систему навігації. А це може тривати роки.
– А оце не допоможе?
Барр вказав пальцем на індикатор, Деверс підхопився і вдягнув навушники. У маленькій каламутній сфері з’явився крихітний білий вогник.
Десь із півгодини Деверс вовтузився, намацуючи слабку ниточку зв’язку, що простягалася крізь гіперпростір, з’єднуючи дві точки, між якими неповороткий промінь світла летів би п’ятсот років.
Потім він скрушно відкинувся на спинку крісла. Підвів голову і зняв навушники.
– Час поїсти, доку. Тут є голчастий душ[8], яким ви можете скористатися, але обережніше з гарячою водою.
Він сів навпочіпки біля однієї зі скриньок, що вишикувалися вздовж стіни, і почав порпатися в ній.
– Сподіваюся, ви не вегетаріанець?
Барр відповів:
– Я їм усе. А що з Асоціацією? Ви втратили з ними зв’язок?
– Схоже на те. До них неблизький світ, вельми неблизький. Але це не має значення. Все, що мені було потрібно, я підрахував.
Він випростався і поклав на стіл два металевих контейнери.
– Лише почекайте п’ять хвилин, доку, а потім розріжте, натиснувши на контакт. Це і тарілка, і їжа, і виделка – дуже зручно, коли поспішаєш, якщо тебе не цікавлять такі дрібнички, як серветки. Мабуть, вам хочеться знати, яка мені користь від Асоціації?
– Якщо не секрет.
Деверс похитав головою.
– Не для вас. Те, що сказав Ріос, – правда.
– Що йому пропонували данину?
– Еге ж. Вони запропонували, але отримали відмову. Справи кепські. Бої вже тривають на зовнішніх сонцях Лоріса.
– Це близько до Фундації?
– Га? А, ви ж не знаєте. Це одне з колишніх Чотирьох Королівств. Його можна назвати внутрішньою лінією оборони. Але це не найгірше. Вони воюють великими кораблями, з якими ми раніше не мали справи. А це означає, що Ріос не давав нам усієї інформації. Він отримав більше кораблів. Бродріґ перейшов на його бік, а я погіршив ситуацію.
Він похмуро дивився на контейнер з їжею, натискаючи на контактні точки і спостерігаючи, як він акуратно розкривається. Каютою поширився запах підігрітої страви, схожої на тушковане м’ясо. Дуцем Барр вже їв.
– Годі імпровізацій, – сказав Барр. – Тут ми безпорадні. Ми не зможемо прорватися крізь імперські війська, щоб дістатися Фундації, найрозумніше – це терпляче чекати. Але якщо Ріос вже дістався до внутрішньої лінії оборони, гадаю, чекати довго не доведеться.
І Деверс поклав виделку на стіл.
– Почекати, кажете? – загарчав він, сердито глянувши на співрозмовника. – Добре вам говорити. Ви нічим не ризикуєте.