– А що, як нам пощастить? Ніщо не має завадити Селдонові цим скористатися.
– Звичайно. Хоча… – Барр замовк, а потім заговорив із відчутною напругою, – послухайте. По-перше, як ви потрапите на Трентор? Ви не знаєте, де він розташований, і я не пам’ятаю докладних координат, тим паче гіперпросторових. Ви навіть не знаєте, де перебуваєте зараз.
– В космосі не загубишся, – усміхнувся Деверс. Він вже був біля панелі управління. – Ми висадимося на найближчій планеті і повернемося звідти з детальними координатами та найкращими навігаційними мапами, які лише можна купити за сто тисяч рожевеньких від Бродріґа.
– І з діркою від бластера у животі. Наші описи вже розіслали по всіх планетах у цьому районі Імперії.
– Доку, – терпляче відповів Деверс, – не будьте тупим селюком. Ріос сказав, що мій корабель занадто легко здався, і він не жартував, друже. Цей корабель має достатню вогневу міць та досить потужне силове поле, щоб витримати будь-що, що трапиться нам тут, далеко від кордону. А у нас є ще й особисті силові поля. Імперські хлопці їх так і не знайшли, але вони й не мали їх знайти.
– Добре, – сказав Барр, – добре. Припустімо, що ви на Тренторі. Як ви побачите Імператора? Ви вважаєте, що в нього є години прийому?
– Гадаю, цим ми перейматимемося на Тренторі, – відповів Деверс.
І Барр безпорадно пробурмотів:
– Добре. Хотілося б побачити Трентор, перш ніж я помру у наступні півстоліття. Летимо.
Гіператомний двигун увімкнувся. Замерехтіли вогні, і почулася легка внутрішня вібрація, що означала вхід у гіперпростір.
9. На Тренторі
Зірки рясно всіяли небо, мов бур’яни занедбане поле, і Латан Деверс вперше зрозумів, яке значення мають цифри справа від коми десяткового дробу під час розрахунку переміщень крізь гіперпростір. У нього виникло клаустрофобне відчуття, що стрибки потрібно робити не більше ніж на відстань одного світлового року. Небо, що непорушно блищало навколо, було разюче виразним. Воно губилося у морі випромінювання.
А в центрі відкритого скупчення десяти тисяч зірок, чиє світло роздирало на шматки навколишню кволу темряву, кружляла величезна імперська планета – Трентор.
Та вона була більше, ніж просто планета – це був живий пульс Імперії, що складався з двадцяти мільйонів зоряних систем. Вона мала лише одну функцію – управління, одне призначення – використовувалася як резиденція уряду, і виробляла лише один продукт – закон.
Увесь цей світ нагадував функціональну потвору. На її поверхні не було жодного живого об’єкта, крім людини, домашніх тварин та паразитів. За межами сотні квадратних миль, які займав імператорський палац, неможливо було знайти жодної травинки або відкритої ділянки ґрунту. За територією палацу не існувало жодного джерела прісної води, крім величезних підземних резервуарів, де містився запас води для всієї планети. Блискучий метал, що не піддавався руйнуванню та корозії, вкривав поверхню планети і був основою величезних металевих конструкцій, що повністю обплутували її всередині. Ці конструкції поєднувалися між собою дорогами та коридорами, були всіяні різними конторами, на підвальних поверхах розташовувалися торговельні центри на декілька квадратних миль, а над ними перебував блискучий світ розваг, який щоночі запалював свої вогні.
Можна було обійти увесь Трентор, не виходячи за межі цього конгломерату будівель, так і не побачивши це місто.
Флотилія суден, що кількісно перевищувала усі військові флоти в історії Імперії, щодня доправляла на Трентор вантажі, щоб нагодувати сорок мільярдів людей, які нічим не віддячували – лише розплутували міріади ниток управління, що, скручуючись у спіралі, сходилися до найскладнішого урядового апарату в історії людства.
Житницею Трентора були двадцять аграрних світів. Його слугою був увесь Всесвіт…
Дві величезні металеві руки міцно схопили корабель з обох боків і обережно спустили його пандусом, що вів до величезного ангару. І ось Деверс вже кипів від люті, пробираючись крізь численні перешкоди світу, що був задуманий для паперової роботи і присвячував свою діяльність правилу «один бланк у чотирьох примірниках».
Спочатку була зупинка у космосі, де вони мусили заповнити сотню анкет. Потім – сотня перехресних допитів, звична процедура застосування простого зонду, фотографування корабля, аналіз усіх параметрів обох чоловіків, потім запис цих характеристик, пошук контрабандних товарів, сплата податку на в’їзд, і лише тоді в них поцікавилися про паспорти та в’їзні візи.