Ранду повільно кивнув, тоді як Торан глянув на дружину гордими і сяйливими очима, а Френ, схвально клацнувши язиком, знову наповнив свою склянку.
Бейта продовжила:
– Якщо історія про Селдона правдива, то він спрогнозував повний розпад Імперії за власними законами психоісторії і зміг передбачити наступні тридцять тисяч років варварства, потрібні для того, щоб постала Друга Імперія, що відновить людську цивілізацію та культуру. Метою усього його життя було створення таких умов, які забезпечили б швидке відновлення сил.
Її урвав низький голос Френа:
– І саме тому він створив дві Фундації, честь йому і хвала.
– І саме тому він створив дві Фундації, – погодилася Бейта. – Наша Фундація була притулком для вчених із Імперії, що занепадала. Вони намагалися далі займатися наукою та освітою людей і підняти її на новий рівень. Історичні обставини та розташування Фундації у космосі були такими, що завдяки ретельним геніальним розрахункам Селдон передбачив її перетворення на нову, величнішу Імперію за тисячу років.
Запала шаноблива тиша.
Дівчина тихо сказала:
– Це стара історія, що вам добре відома. За майже три століття про неї дізналася кожна людина на Фундації. Але я вирішила, що доцільно повторити її у загальних рисах. Ви знаєте, сьогодні день народження Селдона, і хай я з Фундації, а ви – з Притулку, це те, що нас об’єднує…
Вона повільно запалила сигарету і неуважно дивилася, як тліє її кінчик.
– Закони історії такі ж абсолютні, як і закони фізики, і якщо ймовірність помилки в них чимала, то лише тому, що маси людей, з якими має справу історія, перевершують атоми, з якими працює фізика, а отже, індивідуальних варіацій може бути більше. Селдон передбачив декілька криз через тисячу років зростання, кожна з яких буде призводити до нового повороту на розрахованому ним історичному шляху. Це ті кризи, які спрямовують нас – а отже, криза мусить прийти зараз.
– Зараз! – пристрасно повторила вона. – Із часу останньої кризи минуло майже століття і протягом цього століття Фундація повторила кожну ваду Імперії. Інертність! Наш правлячий клас знає лише одне правило – жодних змін. Деспотизм! Вони керуються лише одним законом – силою. Нерівномірний розподіл товарів! Вони мають лише одне бажання – втримати все, що їм належить.
– Тоді як інші голодують! – Френ щосили грюкнув кулаком об бильце крісла. – Дівчино, твої слова – це перли. Ці жирні грошові мішки руйнують Фундацію, поки хоробрі злиденні торгівці змушені ховатися у таких крихітних світах, як Притулок. Це ганьба для Селдона, йому демонстративно жбурляють в обличчя грязюку і блюють на бороду. – Він високо підняв руку, його обличчя напружилося. – Якби ж то у мене була друга рука! Якби ж вони хоч раз до мене дослухалися!
– Тату, – сказав Торан, – вгамуйся.
– «Вгамуйся», «вгамуйся», – люто передражнив його батько. – Нам доведеться тут жити й вмирати, а ти радиш мені заспокоїтися.
– Наш Френ – сучасний Латан Деверс, – вказав на нього Ранду своєю люлькою, – Деверс помер вісімдесят років тому на невільничих руднях разом із прапрадідом твого чоловіка, бо йому бракувало мудрості, але не серця…
– Так, клянуся Галактикою, я зробив би те саме, якби був на його місці, – поклявся Френ. – Деверс – найкращий торгівець в історії, кращий за цього пихатого базіку Меллоу, якому вклоняються на Фундації. Якщо горлорізи, які правлять Фундацією, вбили його за те, що він любив справедливість, вони мусять заплатити за це кров’ю.
– Продовжуй, дівчинко, – сказав Ранду. – Продовжуй, бо він говоритиме увесь вечір і ще завтра увесь день шаленітиме.
– Нема чого продовжувати, – раптом засмутившись, сказала вона. – Криза мусить бути, але я не знаю, як її створити. Прогресивні сили Фундації потерпають від нестерпного гноблення. У вас, торгівців, може, і є сила волі, але ви зацьковані і роз’єднані. Якби всі сили доброї волі на Фундації та за її межами об’єдналися…
Френ розсміявся хрипким та глузливим сміхом.
– Послухай її, Ранду, послухай її. Вона каже – «на Фундації та за її межами». Дівчинко, та на ці жирні тельбухи з Фундації немає жодної надії. Там жменька людей тримає в руках батоги і січе ними інших до смерті. У цього гнилого світу вже немає мужності, щоб кинути виклик одному порядному торгівцю.
Бейта намагалася щось заперечити, але її голос втонув у його криках.
Торан нахилився і затулив їй рот долонею.