Барр похмуро усміхнувся і продовжив:
– Мій батько був патрицієм Імперії та сенатором Сивенни. Його звали Онум Барр.
Ріос нетерпляче втрутився:
– Я дуже добре знаю обставини його вигнання. Можете не вдаватися у подробиці.
Сивеннець проігнорував його слова і продовжив:
– Під час вигнання до нього прийшов мандрівник, купець із краю Галактики. Це був молодий чоловік, який говорив із дивним акцентом, нічого не знав про недавню історію Імперії і мав власне силове поле.
– Власне силове поле? – пильно глянув на нього Ріос. – Ви говорите дивовижні речі. Наскільки потужним має бути генератор, щоб він міг ущільнити поле до розмірів однієї людини? О Велика Галактико, та невже він возив із собою п’ятдесят тисяч міріатонн ядерного палива у маленькому візочку?
Барр тихо сказав:
– Це і є один із тих чарівників, про яких ви чуєте поголоси, історії та міфи. Цю славу нелегко заслужити. У нього не було із собою жодного генератора, який можна було би побачити, але й найважча зброя, яку ви здатні тримати в руках, не пробила би це поле.
– Оце вся історія? То, може, ці чарівники постали з пустих балачок старого діда, виснаженого хворобами та засланням?
– Розповіді про чарівників поширювалися ще до мого батька, сер. А докази існують серйозні. Залишивши батька, цей купець, якого люди звуть чарівником, відвідав техніка у місті, дорогу до якого йому показав мій батько, і там залишив генератор того самого силового поля. Цей генератор батько забрав собі, коли повернувся з вигнання після страти кривавого намісника. Знадобилося багато часу, щоб його знайти… Цей генератор висить на стіні позаду вас, сер. Він не працює. Він працював лише перші два дні; але якщо ви глянете на нього, то зрозумієте, що ніхто в Імперії не проектував нічого подібного.
Бел Ріос простягнув руку до пояса з металевого ланцюга, що висів на вигнутій стіні. Коли він торкнувся його і порушив крихітне силове поле, що тримало пояс на стіні, почувся тихий виляск. Увагу Ріоса привернув еліпсоїд на верхівці ланцюга. Він був завбільшки з волоський горіх.
– Це… – сказав Ріос.
– …Був генератор, – докинув Барр, – але був. Тепер ми вже не здогадаємося, як він працює. Субелектронне дослідження засвідчило, що він був злитий як один шматок металу. І навіть найретельнішого дослідження дифракційних схем недостатньо, щоб розрізнити окремі частини, що існували до злиття.
– Тоді ваш доказ – це самі порожні слова, що не мають жодного конкретного підтвердження.
Барр знизав плечима.
– Ви вимагали в мене інформацію, погрожуючи силою. Якщо ви вирішили поставитися до неї скептично, то що мені до цього? Ви хочете, щоб я нічого не розповідав?
– Кажіть далі! – гостро сказав генерал.
– Після смерті батька я продовжив його дослідження, а ще посприяло те, про що я згадував – Гарі Селдон знав про Сивенну.
– А хто такий Гарі Селдон?
– То був науковець за часів Імператора Далубена IV. Він був психоісториком – останнім і найвидатнішим із них усіх. Якось він навідався у Сивенну, коли вона була великим центром торгівлі і мала розвинуті мистецтво та науку.
– Гм, – кисло пробурмотів Ріос, – цікаво, чи є хоч одна занепала планета, де не розповідали б, що у старі часи тут було безмежне багатство?
– Я кажу про часи, які були два століття тому, коли Імператор ще правив навіть найвіддаленішими зірками. Коли Сивенна ще була внутрішнім світом, а не напівварварською прикордонною провінцією. У ті часи Селдон передбачив занепад Імперії і, зрештою, варваризацію всієї Галактики.
Ріос раптом засміявся.
– Що передбачив? Виходить, його передбачення неправдиві, шановний вчений. Гадаю, ви саме так себе називаєте. Та зараз Імперія є могутнішою, ніж тисячу років тому. Ваші старечі очі втомилися від похмурого кордону. Навідайтеся якось до внутрішніх світів, поцікавтеся, як вирує життя у центрі.
Старий понуро похитав головою.
– Зв’язки обриваються спочатку на околицях. Має минути певний час, перш ніж занепад досягне центру. А помітний, очевидний для всіх розпад настане приблизно через п’ятнадцять століть.
– Отже, цей Селдон передбачив, що в усій Галактиці запанує варварство, – добродушно сказав Ріос. – І що буде тоді, га?
– Тому він заснував дві Фундації на протилежних кінцях Галактики – Фундації з найкращих, наймолодших та найсильніших, щоб вони розмножувалися, зростали та розвивалися. Він ретельно обирав планети, де їх можна розмістити; так само, як і час та оточення. Все було влаштовано так, щоб у майбутньому за незмінними психоісторичними розрахунками відбулася їхня рання ізоляція від основного тіла Імперії і їхнє поступове перетворення на зародки Другої Галактичної Імперії, а неминучий період варварського міжцарів’я скоротився з тридцяти тисяч років лише до однієї тисячі.