І тут зовсім недоречно посеред усієї цієї пихатої церемонії з’явився Ранду з Притулку і без церемоній проштовхався до крісла мера.
– Ваша величносте! – пробурмотів він і вклонився.
Індбур насупився.
– Вам не давали дозволу на аудієнцію.
– Ваша величносте, я прошу дозволу вже тиждень.
– Мені шкода, але державні справи, до яких належить також поява Селдона…
– Мені теж дуже шкода, ваша величносте, але я змушений просити вас скасувати ваш наказ про розподіл кораблів незалежних торгівців між флотами Фундації.
Індбур почервонів від того, що його урвали на півслові.
– Зараз не час для дискусій.
– Ваша величносте, іншого часу не буде, – швидко прошепотів Ранду. – Як представник незалежних торгових світів я запевняю вас, що такий наказ не виконуватиметься. Його потрібно скасувати ще до того, як Селдон вирішить нашу проблему. Щойно критичне становище мине, миритися буде занадто пізно і наш альянс почне танути.
Індбур втупився у Ранду холодним поглядом.
– Ви розумієте, що я головнокомандувач збройних сил Фундації? Маю я право визначати військову політику чи ні?
– Маєте, ваша величносте, але деякі кроки є недоцільними.
– Не бачу жодної недоцільності. У цій критичній ситуації діяти окремими флотами небезпечно. Роз’єднані дії грають на руку ворогові. Пане посол, ми маємо об’єднатися у військовому і політичному відношенні.
Ранду відчув, як у нього стиснулося горло. Він облишив люб’язності і титули мера:
– Ви зараз почуваєтеся в безпеці, бо зараз заговорить Селдон, от і дієте проти нас. А місяць тому ви були м’яким і поступливим, коли наші кораблі розгромили Мула на Терелі. Я міг би нагадати вам, сер, що це флот Фундації п’ять разів зазнав поразки у відкритому бою, а кораблі незалежних торгових світів здобували для вас перемогу.
Індбур загрозливо насупився.
– Ваша присутність на Термінусі, пане посол, більше не бажана. Цього вечора вам буде запропоновано повернутися назад. Крім того, ваші зв’язки зі згубними демократичними силами будуть вивчатися – вже вивчаються.
Ранду відповів:
– Коли я полечу, мої кораблі полетять зі мною. Я нічого не знаю про жодних демократів. Я знаю тільки, що кораблі Фундації здалися Мулу через зраду ваших вищих офіцерів – байдуже, демократи вони чи ні. Я скажу вам, що двадцять кораблів на Горлеґґорі здали за наказом контр-адмірала, коли вони ще були неушкоджені і не переможені. І цей контр-адмірал був вашим близьким соратником – він головував на суді над моїм племінником, коли той тільки повернувся з Калгана. Нам відомо, що це ставалося не раз, тому наші кораблі не ризикуватимуть заради потенційних зрадників.
Індбур сказав:
– Щойно ви вийдете звідси, вас відправлять під варту.
Ранду вийшов під мовчазними поглядами пихатого почту правителів Термінуса.
Була за десять хвилин дванадцята!
Бейта і Торан вже прибули. Вони піднялися із заднього ряду і покликали Ранду, коли той проходив повз. Ранду м’яко усміхнувся.
– Ви все ж таки тут. Як вам це вдалося?
– Магніфіко про це подбав, – усміхнувся Торан. – Індбур наполягає на тому, щоб він створив композицію на візіосонорі про Часове Сховище, де б він сам, певна річ, був героєм. Магніфіко відмовився прийти без нас і сперечатися з ним не було сенсу. Еблінг Міс теж з нами або був тут. Він блукає десь поруч. – Раптом він стривожено запитав: – Щось сталося, дядьку? В тебе не дуже гарний вигляд.
Ранду кивнув.
– Мабуть, так. У нас проблеми, Торане. Боюся, що коли з Мулом вирішать, прийде наша черга.
До них підійшла сувора постать у білому і привіталася, ледь помітно вклонившись.
Темні очі Бейти заясніли, коли вона простягнула руку.
– Капітане Прітчер! Ви тут на чергуванні?
Капітан узяв її за руку і вклонився нижче.
– Аж ніяк. Я так розумію, що доктор Міс зіграв важливу роль у тому, щоб я потрапив сюди, але це лише на певний час. Завтра я повернуся під домашній арешт. Котра година?
Була вже за три хвилини дванадцята!
Магніфіко уособлював страждання та депресію. Він згорнувся калачиком, як завжди намагаючись бути непомітним. Його довгий ніс ховався між колін, а великі зажурені очі тривожно бігали туди-сюди.
Він схопив Бейту за руку, і коли вона нахилилася, прошепотів:
– Як ви думаєте, міледі, чи всі ці великі люди були в залі, коли… коли я грав на візіосонорі?
– Гадаю, всі, – запевнила його Бейта і легенько струсонула. – І я впевнена, що всі вони вважають тебе найдивовижнішим музикою у Галактиці, а твій концерт – найкращим, що вони будь-коли чули, тож випростайся і сядь правильно. Ми повинні мати гідність.