Індбура підняли, його губи змочили вином. Вони заворушилися, перш ніж він розплющив очі, і вимовили:
– Здавайтеся!
Бейта відчула, що от-от заплаче – не через смуток та приниження, а насамперед через величезний відчай, що її охопив. Еблінг Міс смикнув її за рукав.
– Ходімо, юна леді…
Вона рвучко вирвалася зі свого крісла.
– Ходімо, – сказав він, – і візьміть із собою вашого музику. – Пухкі губи вченого зблідли і тремтіли.
– Магніфіко, – тихо сказала Бейта. Блазень увесь зіщулився від жаху. Його погляд осклів.
– Мул, – заволав він. – Мул прийшов за мною!
Він несамовито замахав руками від її дотику. Торан нахилився і зненацька вдарив його кулаком. Магніфіко важко впав, втративши свідомість, і Торан поніс його, мов мішок із картоплею.
Наступного дня потворні чорні бойові кораблі Мула сіли на посадкові майданчики Термінуса. Генерал нападників промчав порожньою головною вулицею Термінус-сіті на чужоземному автомобілі, який їхав, хоч усі атомні автомобілі безпорадно стояли.
Про окупацію було оголошено рівно за двадцять чотири години після того, як Селдон з’явився перед колишніми можновладцями Фундації.
З усіх планет Фундації боролися лише незалежні торгівці, і тепер проти них були кинуті всі сили Мула – завойовника Фундації.
19. Початок пошуків
Притулок, планета, що ліниво й самотньо рухалася у міжгалактичному вакуумі довкола такого ж самотнього сонця, перебувала в облозі.
За строгими військовими параметрами вона безсумнівно була оточена, бо за двадцять парсеків від неї з будь-якого боку розташувалися військові бази Мула. Протягом чотирьох місяців після гучної загибелі Фундації комунікації Притулку були сплюндровані, як павутиння під лезом бритви. Кораблі Притулку тепер приземлялися лише вдома, і планета стала для них єдиною військовою базою.
Та й за іншими ознаками облога була очевидною, бо безпорадність та приреченість вже панували в душах людей, сіючи в них відчай…
Бейта важкою ходою пройшла коридор, розмальований рожевими хвилями, проминувши ряди столів із молочно-білого пластику, і машинально розшукала своє місце. Вона відсунула високий стілець, неуважно відповіла на ледь почуті нею вітання, втомлено потерла запалені очі й узяла меню.
До горла підкотилася відраза від надміру грибних страв, які вважалися на Притулку делікатесами, а їй, з її фундаційними смаками, видавалися неїстівними, та потім почула поруч ридання і підвела голову.
Досі вона мало звертала увагу на Джуді – простацького вигляду кирпату блондинку з байдужим обличчям, що сиділа за столиком збоку від неї. Та зараз Джуді гірко плакала, кусаючи вологий носовичок і здушуючи свої схлипування, аж її обличчя вкрилося червоними плямами. Каптур її безформного протирадіаційного костюма був відкинутий на плечі, а прозорий захисний щиток для обличчя впав у десерт, в якому й продовжував лежати.
Бейта і собі приєдналася до трьох дівчат, які по черзі марно втішали Джуді, плескаючи її по плечах, погладжуючи по голові і щось бурмочучи.
– Що сталося? – пошепки спитала вона.
Одна з них повернулася до Бейти і стримано знизала плечима:
– Не знаю. – Проте зрозумівши недоречність жесту, відвела Бейту вбік. – Гадаю, в неї був важкий день. І вона переймається за чоловіка.
– Він у космічному патрулі?
Бейта доброзичливо простягнула руку до Джуді.
– Чому б тобі не піти додому, Джуді? – Її голос звучав бадьоро і вимогливо порівняно з попередніми лагідними та ненаполегливими вмовляннями.
Джуді підвела ображене обличчя.
– Я вже була на цьому тижні…
– То сходи вдруге, бо якщо ти залишишся на роботі, наступного тижня пролежиш вдома три дні. Тож зараз для тебе піти додому означає виявити патріотизм. Дівчата, хтось із вас працює в її відділі? Тоді подбайте про її картку. А ти, Джуді, краще сходи до вбиральні і приведи себе до ладу. Ну ж бо!
Бейта повернулася на своє місце і знову похмуро взяла меню. Цей настрій – заразний. У такий нервовий час одна заплакана дівчинка здатна зіпсувати настрій цілому відділу.
Вона вибрала якусь огидну страву, натиснула потрібні кнопки біля ліктя і поклала меню назад до ніші.
Висока темнокоса дівчина навпроти неї заговорила:
– Небагато ми зараз можемо вдіяти, крім плачу, еге ж?
Її напрочуд повні губи ледь ворухнулися, і Бейта помітила, що їхні кутики були ретельно нафарбовані, щоб демонструвати оту штучну напівусмішку, що зараз вважалася ознакою вишуканості. Бейта відчула в її словах спробу втертися в довіру і насмішкувато глянула на неї, але поверхня столика посунулася й піднялася разом із їжею. Вона обережно розгорнула столове приладдя і відклала його вбік, доки воно не охолоне.