– Розумію. А як щодо Мула?
– Припустімо, що Мул – мутант, отже має якусь властивість, без сумніву, психічну, якою можна скористатися для того, щоб завоювати інші світи. Він, безумовно, також має недоліки, про які ми не знаємо. Він не дбав би про свою таємничість і не соромився б показуватися на очі іншим, якби ці недоліки не були очевидними і згубними для нього. За умови, якщо він дійсно мутант.
– Отже, існує якась альтернатива?
– Цілком можливо. Вся інформація про його мутації – це свідчення капітана Прітчера з розвідки Фундації. Він зробив висновки із непевних спогадів тих, хто запевняв, що знає Мула – або того, хто міг бути Мулом – про його народження та раннє дитинство. Доказів у Прітчера небагато, і може статися так, що їх свідомо поширив Мул задля того, щоб зміцнити свою репутацію мутанта-надлюдини.
– Це цікаво. Як довго ви над цим розмірковували?
– Я ніколи над цим не роздумував, тобто ніколи не вірив у його мутацію. Це лише альтернатива, яку варто взяти до уваги. Уявімо собі, Ранду, що Мул відкрив форму випромінювання, здатну пригнічувати психічну енергію, подібно до того, як існує випромінювання, що пригнічує ядерні реакції. І що тоді, га? Чи може це пояснити наші нещастя і поразку Фундації?
Ранду, здавалося, поглинули похмурі роздуми.
Він спитав:
– А які результати вашого обстеження блазня Мула?
Враз Еблінг Міс завагався.
– Поки жодних. Я вдавав із себе сміливця, розмовляючи з мером перед занепадом Фундації – перш за все, для того, щоб не впасти духом. Але ж, Ранду, якби мої математичні інструменти для цього годилися, мені вистачило би самого лише блазня, щоб зробити повний аналіз особистості Мула. Тоді він би потрапив до наших рук, і ми могли би вивчити ті дивовижні аномалії, які вже мене вразили.
– Наприклад?
– Поміркуйте самі. Мул відразу розгромив флот Фундації, але йому жодного разу не вдалося змусити набагато слабкіші флоти незалежних торгівців відступити у відкритому бою. Фундація впала відразу, а незалежні торгівці змогли дати відсіч усім його силам. Він вперше використав гасильне поле проти ядерної зброї незалежних торгівців на Мнемоні. Через те, що це сталося раптово, вони програли цей бій, але згодом чинили опір цьому полю. І Мулові вже ніколи знову не вдавалося успішно використати проти них цю зброю.
Але сили Фундації щоразу виявлялися безпорадними перед нею. І сама Фундація теж. Чому? Якщо враховувати ту інформацію, яку ми зараз маємо, це видається нелогічним. Тож мають існувати фактори, про які ми не здогадуємося.
– Зрада?
– Пусте, Ранду. Нісенітниця, на яку шкода мови. На Фундації не було жодної людини, яка не була б упевнена в перемозі. Хто зраджуватиме тих, у чиїй перевазі абсолютно переконаний?
Ранду став перед викривленим вікном і дивився у нього невидющим поглядом. Тоді сказав:
– Але ми напевно програємо зараз, навіть якщо в Мула й тисяча слабких місць, навіть якщо він всіяний ними, мов дірками…
Він стояв, згорбившись і нервово стискаючи за спиною руки. Потім мовив:
– Нам вдалося легко втекти після того епізоду в Часовому Сховищі, Еблінгу. Можливо, інші теж втекли. Але таких мало. Більшість залишилася. Гасильне поле можна було нейтралізувати. Для цього потрібно було трохи зусиль і винахідливості. Усі кораблі Флоту Фундації могли втекти на Притулок або на сусідні планети, щоб битися далі, як ми. На це виявилися здатні менше одного відсотка. Фактично усі перейшли на бік ворога.
Про підпілля Фундації, на яке тут покладала надію більшість людей, досі не чути. Мул вчинив напрочуд розважно, пообіцявши захистити майно та прибутки великих торгівців, і вони перейшли на його бік.
Еблінг Міс вперто сказав:
– Плутократи завжди були проти нас.
– В їхніх руках завжди була влада. Послухайте, Еблінгу, у нас є підстави вважати, що Мул або його маріонетки вже встановили контакти із впливовими людьми серед незалежних торгівців. Як відомо, щонайменше десять із двадцяти семи світів незалежних торгівців перейшли на бік Мула. Можливо, ще десь стільки ж вагаються. На самому Притулку є люди, які не надто засмутяться, коли Мул тут запанує. Цілком очевидно, що існує нездоланна спокуса відмовитися від політичної влади, якій загрожує небезпека, якщо це дозволить зберегти контроль над господарськими справами.