– Це був корабель Фундації з людьми Мула на борту.
Еблінг Міс нахилився, щоб підняти сигару, яку впустив, і вражено вигукнув:
– Тут? Але ж ми за п’ятнадцять тисяч парсеків від Фундації!
– Однак ми тут. То що може завадити їм подолати той самий шлях? О Галактико, Еблінгу, невже ви гадаєте, що я не здатен розрізнити, чий це корабель? Я бачив двигун, цього для мене достатньо. Запевняю вас, це корабель Фундації.
– Але як вони тут опинилися? – спитала Бейта, апелюючи до логіки. – Якою є ймовірність такої зустрічі в космосі?
– До чого тут це? – гостро запитав Торан. – Вона лише означає, що за нами стежать.
– Стежать? – вигукнула Бейта. – Крізь гіперпростір?
Еблінг Міс втомлено додав:
– Це цілком можливо, якщо мати гарний корабель і чудового пілота.
– Я не маскував наші сліди, – сказав Торан. – Я збільшував швидкість зльоту по прямій. Наш маршрут навіть сліпий міг би вирахувати.
– Звичайно, хай тобі грець! – крикнула Бейта. – Через оті твої п’яні стрибки встановити наш початковий напрямок – раз плюнути. Ми вже не раз потрапляли в халепу тоді, коли ти стрибав не в той бік.
– Ми марнуємо час, – скипів Торан, скреготнувши зубами. – Це корабель Фундації з людьми Мула. Вони нас зупинили, обшукали, затримали б Магніфіко і мене разом із ним як заручників, якби ви щось запідозрили. Тому ми маємо негайно спалити їх тут, у космосі.
– Постривай, – схопив його за руку Еблінг Міс. – Ти збираєшся знищити нас, бо вважаєш цей корабель ворожим? Подумай, друже, навіщо цим скурвим синам гнатися за нами через ледь не всю Галактику, обшукувати, а потім відпускати?
– Бо їм цікаво, куди ми прямуємо.
– Тоді навіщо їм зупиняти нас і змушувати непокоїтися? Це виглядає непереконливо, тобі не здається?
– Я діятиму так, як вважаю за потрібне. Відпустіть мене, Еблінгу, або я натовчу вам пику.
Магніфіко, що сидів, зіпершися на спинку улюбленого крісла, нахилився вперед. Його великі ніздрі тремтіли від збудження.
– Благаю вас, даруйте, однак мені до голови враз шибнула дивна думка.
Передбачаючи роздратування Торана, Бейта схопила його за руку.
– Кажи, Магніфіко. Ми всі уважно тебе слухаємо.
Магніфіко сказав:
– Коли я перебував на їхньому кораблі, мій заплутаний розум був приголомшений та вражений тим страхом, що там панував. Щоправда, я мало що пам’ятаю з того, що там відбувалося. Сила-силенна людей дивилися на мене і говорили те, що я не розумів. Але один із них був наче сонячний промінь, що пробився крізь хмари – мені знайоме його обличчя. Це спогад, самий лише спогад, але він сяє у моїй пам’яті сильніше і яскравіше.
– Хто це був? – спитав Торан.
– Той капітан, що був із нами, коли ви вперше врятували мене від рабства.
Очевидно, Магніфіко хотів вразити, а захоплена усмішка, що показалася в тіні його довгого носа, свідчила про те, що його намір вдався.
– Капітан…Ген…Прітчер? – суворо спитав Міс. – Ти впевнений у цьому?
– Сер, я присягаюся, – поклав він тонку руку на свої вузькі груди. – Я б підтвердив його справжність перед Мулом і присягнув би йому, хоча всієї його могутності забракло би, щоб заперечити мою правоту.
Щиро здивувавшись, Бейта сказала:
– Тоді в чому річ?
Блазень нетерпляче глянув на неї.
– Міледі, у мене є одна теорія. Вона навідалася до мене вже у готовому вигляді – так, ніби Галактичний Дух обережно поклав її мені до голови. – Він навіть підвищив голос, щоб випередити заперечення Торана, що хотів його зупинити.
– Міледі, – він звертався виключно до Бейти, – а що, як цей капітан втік на своєму кораблі так само, як і ми? І так само, як і ми, подорожує на свій розсуд? Що, як він ішов наосліп і побачив нас, запідозривши у тому, що ми стежимо за ним і влаштували йому засідку? Бо ми так само його підозрюємо. Що ж дивного, що він розіграв усю цю комедію, щоб потрапити на наш корабель?
– Але навіщо тоді він хотів, щоб ми опинилися на його кораблі? – спитав Торан. – Щось тут не те.
– Невже? – пристрасно вигукнув блазень. – Він вислав якогось нікчему, щоб той описав нас йому у мікрофон. Вислухавши його, капітан мене впізнав, бо мало хто у Галактиці має такий жалюгідний вигляд, як я. Я став доказом, що він зустрів саме нас.
– І тому він нас залишив у спокої?
– А що ми знаємо про його місію та його таємницю? Він шпигував за нами не для того, щоби схопити. Можливо, він подумав, що йому краще не ризикувати і не посвячувати нас у свій план?
Бейта повільно сказала:
– Не будь упертим, Торі. Це дійсно пояснює ситуацію.
– Це схоже на правду, – погодився Міс.
Торан розгубився перед цією одностайністю. Гарячкові поясненнях блазня стурбували його. Щось у них було не те. Проте він був збитий з пантелику, і, попри його бажання, його гнів минав.