Магніфіко навчився користуватися проектором у читальній залі бібліотеки і так захопився пригодницькими та любовними романами, що зовсім забув про їжу та сон, майже як Еблінг Міс.
Щодо самого Еблінга, він із головою пірнув у книжки. Він наполіг, щоб йому принесли гамак, і повісив його у читальній залі психологічної літератури. Його обличчя змарніло, мова втратила притаманну їй енергійність, а улюблені лайки щезли, як булька на воді. Часом він ледь упізнавав Торана або Бейту.
Він ставав колишнім Місом лише коли Магніфіко приносив йому їжу і сидів поруч не одну годину, спостерігаючи із якимось незрозумілим захопленням, як вже немолодий психолог розв’язував безкінечні рівняння, дивився за перехресними посиланнями безліч зафільмованих книжок і, напруживши всі свої розумові сили, вперто рухався до мети, яку бачив лише сам.
Торан натрапив на Бейту у затемненій кімнаті і покликав її:
– Бейто!
Бейта винувато відгукнулася:
– Так? Я тобі потрібна, Торі?
– Звичайно, потрібна. Навіщо, заради космосу, ти там сидиш? Ти поводишся дивно, відколи ми прилетіли на Трентор. Що з тобою діється?
– Ой, Торі, припини, – втомлено відповіла вона.
– «Ой, Торі, припини», – роздратовано передражнив її він. А потім лагідно додав: – Ти скажеш мені, що сталося, Бей? Що тебе турбує.
– Ні! Нічого не сталося, Торі. Якщо ти будеш і далі чіплятися, я зсунуся з глузду. Я просто… думаю.
– Про що думаєш?
– Ні про що. Ну, про Мула, Притулок, Фундацію, та й годі. Про Еблінга Міса і про те, чи натрапить він на щось про Другу Фундацію і чи придасться нам ця інформація, а також про мільйон інших речей. Я заспокоїла тебе? – її голос був схвильований.
– Може, годі про це думати? Це зайве і нічим не зарадить.
Бейта встала і кволо усміхнулася.
– Все гаразд. Я щаслива. Бачиш, я усміхнена й весела.
Почувся схвильований крик Магніфіко:
– Міледі!
– Що там? Заходь…
Бейта раптово вмовкла, коли побачила велике, суворе обличчя…
– Прітчер! – вигукнув Торан.
Бейта зойкнула:
– Капітане! Як ви нас знайшли?
Ген Прітчер зайшов до кімнати. Його голос був чітким, спокійним і стриманим:
– Тепер я полковник і служу Мулові.
– Мулові! – Торан вмовк. Утрьох вони мальовничо застигли.
Магніфіко перелякано витріщився, сховавшись за спиною Торана. Ніхто не звернув на нього уваги.
Бейта стиснула тремтячі руки і спитала:
– Ви нас заарештуєте? Ви справді перейшли на їхній бік?
Полковник швидко відповів:
– Я прийшов не для того, щоб вас арештувати. У моїх інструкціях про вас нічого не зазначено. Я вільний скористатися нашою старою дружбою, якщо ви мені дозволите.
Торанове обличчя скривилося від стримуваної люті.
– Як ви нас знайшли? Це ж ви були на філійському кораблі? Ви стежили за нами?
На застиглому, непорушному обличчі Прітчера на якусь мить промайнуло розгублення.
– Так, то був я. Та насправді то була випадкова зустріч.
– Така випадковість математично неможлива.
– Це здається невірогідним, тому ви навряд чи мені повірите. Зрештою, вас однак допустили до філійців – певна річ, такої держави, як Філія, не існує – тому що ви прямували до сектора Трентор. А оскільки Мул вже мав свої контакти на Неотренторі, вас було легко там затримати. На жаль, ви полетіли ще до моєї появи, але не на багато мене випередили. Я мав час, щоб відправити на ферму на Тренторі наказ повідомити про ваше прибуття. Його виконали, тому я тут. Можна мені сісти? Запевняю, я прийшов до вас із дружніми намірами.
Він сів. Торан схилив голову і даремно намагався щось заперечити. Бейта без жодних емоцій приготувала чай.
Торан обурено підвів голову.
– Гаразд, то що вам тоді потрібно, полковнику? Якщо це не арешт, то що? Тримання під вартою? Кличте своїх людей і віддавайте накази!
Прітчер терпляче похитав головою.
– Годі, Торане. Я прийшов до вас із власної волі, щоб переконати, що ваші зусилля марні. Якщо мені це не вдасться, я піду. От і все.
– І все? Ну, тоді займайтеся вашою пропагандою, виголошуйте промову і забирайтеся геть. Бейто, я не хочу чаю.
Прітчер узяв чашку, серйозно подякувавши. Зробивши невеличкий ковток, він подивився на Торана із певним зусиллям. А потім сказав:
– Мул – мутант. Тому його неможливо перемогти.
– Чому? Що це за мутація? – кисло спитав Торан. – Сподіваюся, ви нам скажете?