Запитайте себе – що може порушити ретельну історичну схему Гарі Селдона? – Він глянув на них по черзі з тривогою в очах. – Які були його попередні припущення? Йшлося про те, що протягом наступного тисячоліття у людському суспільстві не відбудеться жодних фундаментальних змін.
Уявімо собі, що у Галактиці відбулися значні технологічні відкриття – такі, як винайдення нового принципу використання енергії або поступ у вивченні електронної нейробіології. Тоді соціальні зміни зробили би припущення Селдона застарілими. Але цього не сталося, чи не так?
Або, припустімо, що за межами Фундації винайшли нову зброю, що перевершує усі наявні технічні ресурси. Це могло би призвести до катастрофи, хоча й не обов’язково. Але навіть цього не сталося. Депресор ядерних реакцій Мула був незграбною зброєю, якій можна протистояти. І це було єдине його нововведення, до того ж досить жалюгідне.
Але існує більш глибоке припущення! Селдон вважав, що людські реакції на подразники залишатимуться незмінними. Якщо перше припущення правильне, тоді друге буде помилковим! Якийсь чинник має спотворювати емоційні реакції людей, інакше Селдон не помилився би і Фундація не впала б. Цим чинником може бути лише Мул!
Я маю рацію? Чи мої міркування непереконливі?
Бейта ніжно погладила його.
– Жодних сумнівів, Еблінгу.
Міс був щасливий, мов дитина.
– Це і багато іншого спадає мені на думку. Скажу вам, іноді мені цікаво, що ж таке відбувається в мені. Я пригадую той час, коли так багато речей здавалися мені загадковими, а тепер геть все зрозуміло. Проблеми вирішилися. Я натрапляю на щось, що видається проблемою, і якимось чином розумію, як її розв’язати. І мої теорії та здогади, здається, завжди підтверджуються. Я маю якусь рушійну силу, що завжди тягне мене вперед… тому я не можу зупинитися… і не хочу їсти або спати… а весь час іти далі, далі… далі…
Його голос перетворився на шепіт; він притиснув до лоба тремтливу руку із синіми прожилками вен. В очах промайнуло і зникло якесь безумство.
Тоді сказав спокійніше:
– То я ніколи не розповідав вам про силу мутації Мула, чи не так? Але ви кажете, що вже все знаєте…
– Це був капітан Прітчер, Еблінгу, – сказала Бейта. – Пам’ятаєте?
– Це він сказав вам? – В його голосі почулися ображені нотки. – Але як він дізнався?
– Мул вплинув на нього. Тепер він його полковник. Він переконував нас здатися Мулові, тому і розповів усе.
– Тоді Мул знає, що ми тут? Я мушу поквапитися… А де Магніфіко? Хіба він не з вами?
– Магніфіко спить, – роздратовано сказав Торан. – Взагалі-то вже ніч.
– Справді? Тоді… А я спав, коли ви увійшли?
– Спали, – рішуче сказала Бейта, – і вам не варто сьогодні працювати. Лягайте знову спати. Ну ж бо, Торі, допоможи мені. І не пручайтеся, Еблінгу, вам ще пощастило, що я одразу не запхала вас під душ. Зніми з нього черевики, Торі, а завтра прийдеш сюди і виведеш його на свіже повітря, поки він тут не захирів. Погляньте на себе, Еблінгу, ви геть здичавіли. Ви голодні?
Еблінг Міс похитав головою і подивився вгору якимось ніяковим і чудернацьким поглядом.
– Я хочу, щоб ви завтра прислали сюди Магніфіко, – пробурмотів він.
Бейта поправила простирадло біля його шиї.
– Завтра тут буду я, з випраною білизною. Ви приймете ванну, потім вийдете звідси, навідаєтеся на ферму і трохи погрієтеся на сонці.
– Я цього не робитиму, – мляво сказав Міс. – Чуєте? Я дуже зайнятий.
Його ріденьке волосся розсипалося по подушці, оточивши голову срібним німбом. Він таємниче прошепотів:
– Ви ж хочете потрапити на Другу Фундацію, чи не так?
Торан швидко озирнувся і сів поруч із ним на кушетку.
– Що там із Другою Фундацією, Еблінгу?
Психолог вистромив руку з-під простирадла і кволими пальцями схопив Торана за рукав.
– Фундації були засновані на Великому психологічному з’їзді під головуванням Гарі Селдона. Торане, я знайшов опублікований протокол цього з’їзду. Двадцять п’ять грубих плівок. Я вже передивився короткі виклади різноманітних доповідей.
– Ну?
– Із допомогою цих текстів дуже легко визначити точне розташування Фундації, якщо ви хоч трохи знаєте психоісторію. На неї часто посилаються, якщо правильно тлумачать рівняння. Але про Другу Фундацію, Торане, ніхто не згадує. На неї немає жодних посилань.
Торан насупив брови.
– Тобто її не існує?
– Звичайно, існує, – сердито вигукнув Міс. – Хто сказав, що її немає? Просто про неї менше говорять. Її значення і вся інформація про неї краще приховані і заплутані. Не розумієте? Саме вона найважливіша і має вирішальне значення! У мене є протокол з’їзду Селдона. Мул ще не переміг…