Бейта тихо вимкнула світло.
– Лягайте спати!
Торан і Бейта мовчки пішли до свого помешкання.
Наступного дня Еблінг Міс викупався, перевдягнувся і востаннє в житті втішався сонцем та вітром Трентора. Наприкінці дня він занурився у гігантські сховища бібліотеки і вже ніколи звідти не повернувся.
Наступного тижня життя знову ввійшло у звичний ритм. Сонце Неотрентора світило у нічному небі Трентора яскравою, спокійною зіркою. На фермі вирували весняні польові роботи. На території Університету панувала тиша. Галактика спорожніла, а Мула наче ніколи й не існувало.
Бейта подумала про це, спостерігаючи за Тораном, який розпалив сигару і дивився на клаптики блакитного неба, що проглядали між металевими шпилями, які затулили горизонт.
– Гарний день, – сказав він.
– Так. Ти все згадав у списку, Торі?
– Звичайно. Півфунта вершкового масла, дюжина яєць, стручкова квасоля. Я все записав, Бей. Принесу все, що треба.
– Добре. І переконайся, що овочі з останнього врожаю, а не якісь музейні реліквії. До речі, ти не бачив Магніфіко?
– Ні, після сніданку він мені не траплявся на очі. Мабуть, він разом із Еблінгом переглядає якусь книжку.
– Добре. Не марнуй часу, бо на обід мені будуть потрібні яйця.
Торан пішов, усміхнувшись і махнувши рукою.
Бейта відвернулася, коли Торан зник у металевому лабіринті. Вона трохи повагалася, стоячи перед дверима кухні, потім розвернулася і пішла до ліфта, щоби потрапити до сховищ.
Еблінг Міс був там. Він низько схилив голову, позираючи в об’єктив проектора, і зосереджено шукав потрібну інформацію. Поруч із ним, втиснувшись у стілець, сидів Магніфіко і уважно спостерігав – рухлива купа кінцівок і на додачу величезний ніс на худому обличчі.
Бейта тихо покликала:
– Магніфіко…
Магніфіко скочив на ноги і палко прошепотів:
– Міледі!
– Магніфіко, – сказала Бейта, – Торан пішов на ферму і його певний час не буде Зроби ласку, збігай і передай йому від мене записку. Зможеш?
– Охоче, міледі. Моя скромна персона завжди до ваших послуг, я залюбки виконаю ваші маленькі доручення.
Вона залишилася наодинці із непорушним Еблінгом Місом. І рішуче поклала йому руку на плече.
– Еблінгу…
Психолог сердито закричав:
– Що там? – Потім примружив очі. – Це ви, Бейто? А де Магніфіко?
– Я відправила його геть. Я хочу побути з вами наодинці. – Вона вимовила ці слова дуже виразно. – Я маю з вами поговорити, Еблінгу.
Психолог зробив рух, щоб повернутися до свого проектора, але вона міцно тримала його за плече, виразно відчуваючи суглоби під його рукавом. Здається, відтоді, як вони прибули на Трентор, його плоть ніби розтанула. Обличчя було худим, жовтуватим, його обрамляла неголена півтижнева щетина. Плечі психолога помітно горбилися, навіть тоді, коли він сидів.
Бейта спитала:
– Магніфіко вам не набридає, Еблінгу? Здається, він тут сидить вдень і вночі.
– Ні, ні, ні! Аж ніяк. Я нічого не маю проти його присутності. Він сидить тихо і ніколи не заважає. Іноді він приносить потрібні плівки, і мені здається, що він без слів мене розуміє. Дозвольте йому тут бути.
– Гаразд… Але, Еблінгу, він не здається вам дивним? Чуєте, Еблінгу? Невже вас нічого не непокоїть?
Вона підсунула стілець ближче до нього і пильно подивилася йому в очі, ніби намагаючись прочитати в них відповідь.
Еблінг похитав головою.
– Ні. Що ви маєте на увазі?
– Те, що і ви, і полковник Прітчер стверджуєте, що Мул може впливати на людські емоції. Ви впевнені в цьому? Хіба Магніфіко не є слабким місцем у цій теорії?
Запала тиша.
Бейта придушила в собі порух добряче трусонути психолога.
– Що з вами сталося, Еблінгу? Магніфіко був блазнем Мула. Чому ж тоді той не навіяв йому любов та вірність? З якого дива, він, єдиний з усіх, хто контактував з Мулом, так його ненавидить?
– Так… Саме так, на нього вплинули. Звичайно, Бей! – Він здавалося, намагався якомога сильніше зосередитися, коли говорив. – Ви гадаєте, Мул ставиться до своїх блазнів так само, як і до генералів? Від останніх він вимагає вірності та відданості, але від блазня потребує самої покори. Чи ви помічали, що постійний стан паніки в Магніфіко виглядає патологічним? Чи вважаєте, що для людини нормально весь час відчувати переляк? Настільки сильний, що це виглядає комічно. Мабуть, саме цього домагався Мул, оскільки це заважало нам зрозуміти, яку допомогу ми можемо отримати від Магніфіко.
Бейта спитала:
– Ви хочете сказати, що інформація Магніфіко про Мула фальшива?
– Вона була оманливою, викривленою через патологічний страх. Мул не велетень, як вважає Магніфіко. Маючи надзвичайні розумові здібності, він, загалом, є звичайною людиною. Але його тішило, що бідолашному Магніфіко він здавався надлюдиною… – Психолог знизав плечима. – В будь-якому разі, інформація Магніфіко вже не має значення.