Хіба ви не розумієте? Не розумієте, що це для мене означало? Ніколи раніше, ніхто… Тому я відчував вдячність. Розумієте, я не ліз до її розуму, не маніпулював її емоціями. Я надто сильно цінував це природне почуття, і саме це стало моєю помилкою – насамперед саме це.
Ви, Торане, були під контролем. Ви ніколи мене не підозрювали, нічого не питали, не бачили в мені нічого специфічного або дивного. Наприклад, коли нас зупинив «філійський корабель». До речі, вони знали наше розташування, тому що я підтримував із ними зв’язок, так само, як завжди підтримував зв’язок зі своїми генералами. Коли вони зупинили нас, мене повели на борт, щоб налаштувати капітана Прітчера, який був там у полоні. Коли я залишив їх, він вже був полковником, людиною Мула і мав владу. Уся ця процедура не була таємницею навіть для вас, Торане. Проте ви задовільнилися моїми плутаними поясненнями. Розумієте, до чого я веду?
Торан скривився і з викликом запитав:
– Ну а як тобі вдавалося підтримувати зв’язок зі своїми генералами?
– Із цим не було жодних труднощів. Гіперхвильові передавачі прості для використання і надзвичайно портативні. Та й на гарячому мене спіймати було неможливо! Кожен, хто викривав мене, втрачав пам’ять.
На Неотренторі мої дурні емоції знову вирвалися з-під контролю. Бейта не була під моїм впливом, але навіть тоді вона нічого не запідозрила б, якби я не погарячкував через цього кронпринца. Мене роздратували його наміри щодо Бейти, тому я вбив його. Це був безглуздий жест. Від непомітної втечі було би більше користі.
Однак ваші підозри ніколи не зміцнилися б, якби я стримав добрі наміри Гена Прітчера або звернув менше уваги на Міса і більше на вас… – Він знизав плечима.
– Це все? – спитала Бейта.
– Все.
– І що далі?
– Я продовжуватиму втілювати свою програму. Сумніваюся, що у ці часи занепаду я знайду когось настільки ж розумного та досвідченого, як Еблінг Міс. Мені доведеться шукати Другу Фундацію іншим чином. У певному сенсі ви мене перемогли.
Тепер Бейта встала на ноги і з тріумфом глянула на нього.
– У певному сенсі? Лише в певному сенсі? Та ми завдали тобі нищівної поразки! Усі твої перемоги поза Фундацією нічого не варті, бо Галактика стала пусткою, у ній панує саме лише варварство. Сама по собі Фундація є незначною перемогою, бо не вона мала зупинити твій різновид кризи. Ти мусиш знищити Другу Фундацію – Другу Фундацію – і саме вона тебе знищить. Твій єдиний шанс – це виявити її та напасти, перш ніж вона підготується. Тепер ти цього зробити не зможеш. Із цієї миті вона щохвилини ставатиме сильнішою. У цю мить, саме у цю мить, механізм, можливо, запрацював. Ти зрозумієш це, коли тобі завдадуть удару, і твоя тимчасова влада зникне, ти станеш одним із тих пихатих завойовників, які швидко та непомітно промайнули на кривавому тлі історії.
Вона важко дихала, майже задихалася від гарячкового поспіху:
– То ми тебе подолали, Торан і я. Я буду рада померти.
Але сумні карі очі Мула глянули на неї ніжним та люблячим поглядом Магніфіко.
– Я не вбиватиму ані вас, ані вашого чоловіка. Зрештою, після всього, що сталося, ви двоє вже не зможете мені зашкодити, а ваша смерть не поверне Еблінга Міса. Це були мої власні помилки, і я нестиму за них відповідальність. Ви і ваш чоловік можете йти! Ідіть із миром, в ім’я того, що я називаю… дружбою.
І раптом гордовито додав:
– Бо я досі Мул, наймогутніша людина в Галактиці. І я все одно переможу Другу Фундацію.
Тоді Бейта завдала останнього удару, мовивши із суворою та спокійною впевненістю:
– Не переможеш! Я непохитно вірю в мудрість Селдона. Ти будеш першим і останнім правителем із власної династії.
Щось у її словах зачепило Магніфіко.
– Династії? Так, я часто про це думав. Про те, що варто було заснувати власну династію. Про те, що міг би мати гідну дружину.
Бейта зрозуміла значення його погляду і завмерла від жаху.
Магніфіко похитав головою.
– Я відчуваю вашу огиду, та мені байдуже. Я дуже легко міг зробити вас щасливою. Це була би штучна пристрасть, але вона б не відрізнялася від справжньої. Та все склалося по-іншому. Я називаю себе Мулом, але… аж ніяк не через свою силу…
І він пішов геть, не озираючись.
Про автора
Айзек Азімов розпочав свою серію романів «Фундація», коли йому було 21, не усвідомлюючи, що її будуть вважати наріжним каменем наукової фантастики. Під час своєї легендарної кар’єри Азімов написав понад 470 книг на різні теми, включно з науковими дослідженнями, однак найбільшу популярність та нагороди йому принесли науково-фантастичні саги, у тому числі серії «Робот», «Імперія», «Фундація». Названий Американською асоціацією письменників-фантастів гросмейстером наукової фантастики, майже п’ять десятиліть Азімов працював для своїх читачів. Він помер у квітні 1992 року на 73 році життя.