— Вам важко виконувати ці закони?
— Я мушу, пане. Перший закон є беззаперечним, і він майже повністю забороняє мені використовувати моє ментальне обдарування. Якщо маєш справу з Галактикою, будь-який план дій може потенційно нашкодити. Якісь люди, і, можливо, численні, завжди страждатимуть, тож робот має намагатися мінімізувати шкоду. Однак із такою множинністю можливостей для рішення потрібен час, і навіть тоді цілковитої впевненості немає.
— Розумію, — мовив Тревіз.
— Упродовж усієї галактичної історії я намагався згладити найгірші вияви ворожнечі й катастроф, які постійно вирували в Галактиці. Час від часу й певною мірою мені це могло вдаватися, однак якщо ви знаєте свою галактичну історію, то зрозумієте, що успіх мій був нечастим і невеликим.
— Це мені відомо, — криво всміхнувся Тревіз.
— Якраз перед своїм кінцем Ґіскард замислив закон робототехніки, вищий навіть за Перший. Ми називали його Нульовим законом, не здатні придумати будь-яку іншу назву, що мала б сенс. Нульовий закон стверджує: «Робот не може нашкодити людству або ж власною бездіяльністю допустити, щоб людству було заподіяно шкоду». Це автоматично означає, що Перший закон потрібно змінити так: «Робот не може нашкодити людині або ж власною бездіяльністю допустити, щоб людині було заподіяно шкоду, якщо тільки це не суперечитиме Нульовому закону». Такі зміни слід також застосувати й до Другого та Третього законів.
— Як ви вирішуєте, що шкідливо чи не шкідливо для людства загалом? — спохмурнів Тревіз.
— Ото ж бо й воно, пане, — відповів Деніл. — Теоретично Нульовий закон розв’язував наші проблеми. На практиці ж ми не змогли цього вирішити. Людська істота — конкретний об’єкт. Шкоду, завдану особі, можна виміряти й оцінити. Людство ж — поняття абстрактне. Як нам із ним упоратися?
— Не знаю.
— Чекайте, — мовив Пелорат. — Ви могли перетворити людство на єдиний організм. Гею.
— Саме це я й намагався зробити, пане. Я замислив утворення Геї. Якби людство можна було зробити єдиним організмом, воно стало б конкретним об’єктом, і ми могли б із ним упоратися. Однак створити надорганізм виявилося не так легко, як я гадав. Почати з того, що цього не можна зробити, якщо люди не цінуватимуть надорганізм більше за власну індивідуальність, і я мусив знайти спосіб мислення, який це б уможливлював. Це було задовго до того, як я подумав про закони робототехніки.
— О, то геянці і справді роботи. Я від початку підозрював.
— У такому разі, пане, ваші підозри були хибні. Вони люди, але в їхніх мізках твердо вкорінено аналог законів робототехніки. Вони мусять цінувати життя, справді його цінувати. І навіть коли це було зроблено, лишалася серйозна хиба. Надорганізм, що складається лише з людей, нестабільний. Його неможливо організувати. Потрібно додати інших тварин, тоді рослини, тоді неорганічний світ. Найменшим по-справжньому стабільним надорганізмом є цілий світ, і то достатньо великий і складний, щоб мати врівноважену екосистему. Ми довго не могли цього зрозуміти: Гея стала довершеною і готовою рухатися до Галаксії лише століття тому, та й це забере тривалий час. Однак, можливо, не такий тривалий, як уже пройдений шлях, оскільки тепер ми знаємо правила.
— Однак вам потрібно було, щоб я ухвалив рішення за вас. Так, Деніле?
— Так, пане. Закони робототехніки не дозволили б мені чи Геї ухвалити рішення й допустити шанс шкоди для людства. А тим часом п’ятсот років тому, коли здавалося, що я ніколи не розроблю методів оминання всіх труднощів на шляху до утворення Геї, я звернувся до другого найкращого варіанта й допоміг посприяти розвитку психоісторії.
— Я мусив здогадатися, — пробурмотів Тревіз. — Знаєте, Деніле, я починаю вірити, що вам справді двадцять тисяч років.
— Дякую, пане.
— Стривайте-но, — мовив Пелорат. — Здається, я дещо розумію. Деніле, ви самі належите до Геї? То це так ви знали про собак на Аврорі? Через Блісс?
— Де в чому ви маєте рацію, пане. Я приєднаний до Геї, хоча й не належу до неї.
— Схоже на Компореллон, — звів догори брови Тревіз, — світ, який ми відвідали одразу після Геї. Він наполягає, що не належить до Конфедерації Фундації, а тільки приєднаний до неї.
Деніл повільно кивнув.
— Гадаю, ця аналогія годиться, пане. Як приєднаний до Геї, я можу усвідомити те, що усвідомлює Гея — наприклад, в особі жінки, Блісс. Однак Гея не може усвідомити того, що усвідомлюю я, тож так я можу зберігати свободу дій. Ця свобода дій необхідна, доки Галаксія не стане довершеною.
Тревіз якусь мить невідривно дивився на робота, тоді спитав:
— І ви використовували своє усвідомлення через Блісс, щоб втручатися в події під час нашої подорожі й формувати їх так, як вам більше подобалося?
Деніл химерно по-людськи зітхнув.
— Я небагато міг, пане. Мене завжди стримували закони робототехніки. І все ж я послаблював навантаження на розум Блісс, трохи додаючи обов’язків собі, щоб вона могла впоратися з вовками на Аврорі та косміком на Солярії ефективніше й із меншою шкодою для себе. На додачу я вплинув через Блісс на жінок на Компореллоні та Новій Землі, щоб вони поставилися до вас прихильніше й ви могли продовжити подорож.
— Я мусив здогадатися, що це не моя заслуга, — сумовито всміхнувся Тревіз.
Деніл сприйняв це без сумного самоприниження.
— Навпаки, пане, це здебільшого були ви. Обидві жінки від початку були до вас прихильні. Я лише посилив уже наявні поривання — це майже все, що можна безпечно вчинити в межах законів робототехніки. Через ці обмеження, та й із інших причин, я привів вас сюди зі значними труднощами й дуже опосередкованими діями. Кілька разів дуже ризикував вас втратити.
— А тепер я тут, — сказав Тревіз. — Чого ви від мене хочете? Підтвердити своє рішення на користь Галаксії?
Завше безвиразне обличчя Деніла якимось чином зуміло виявити розпач.
— Ні, пане. Самого рішення більше недостатньо. Я привів вас сюди як тільки міг у своєму нинішньому стані через дещо значно відчайдушніше. Я помираю.
2
Можливо, через те, наскільки буденно Деніл це сказав, або ж через те, що після двадцяти тисяч років життя смерть не здавалась трагедією тому, хто приречений прожити менш ніж пів відсотка від цього періоду — у будь-якому разі співчуття в Тревізові не ворухнулося.
— Помираєте? Хіба машина може померти?
— Я можу припинити існувати, пане. Називайте це як забажаєте. Я старий. Жодна розумна істота в Галактиці, що була живою, коли я вперше здобув свідомість, уже не живе — ані органічна, ані роботична. Навіть мені бракує постійності.
— Тобто?
— Жодну частину мого тіла, пане, не оминула заміна — і не один, а багато разів. Навіть мій позитронний мозок заміняли в п’яти різних випадках. Щоразу вміст мого попереднього мозку вбудовували у новий до останнього позитрона. Щоразу новий мозок був потужнішим та складнішим за старий, щоб мати більше місця для спогадів і швидше ухвалювати рішення та діяти. Але…
— Але?
— Що розвиненіший і складніший мозок, то нестабільнішим він є і швидше вироджується. Мій нинішній мозок у сто тисяч разів чутливіший за перший і в десять мільйонів разів потужніший, однак тоді як перший мозок протримався понад десять тисяч років, нинішньому тільки шістсот, і він безпомильно старішає. Із досконалими записами кожного спогаду за двадцять тисяч років та наявним досконалим механізмом згадування мозок заповнений. Здатність знаходити рішення швидко слабшає, а здатність випробовувати та впливати на свідомість на гіперпросторових відстанях слабшає ще швидше. І я не можу розробити шостий мозок. Подальша мініатюризація наштовхнеться на глуху стіну принципу невизначеності, а подальше ускладнення напевно означатиме майже негайний занепад.
Пелорат здавався відчайдушно стурбованим.
— Але, Деніле, Гея напевно зможе продовжити справу без вас. Тепер, коли Тревіз зважив і обрав Галаксію…
— Процес просто забрав забагато часу, пане, — відповів Деніл, як і завжди, не виказуючи жодних емоцій. — Мені довелося чекати повної усталеності Геї попри неочікувані труднощі, які виникали. Поки було визначено людину, здатну ухвалити головне рішення — тобто містера Тревіза, — стало вже надто пізно. Однак не думайте, що я не вжив заходів для подовження тривалості життя. Я поволі згортав свою діяльність, щоб зберегти, що можна, для невідкладних ситуацій. Коли я вже не міг покладатися на активні заходи задля збереження ізоляції системи Земля/Місяць, то вдався до пасивних. Упродовж років людиноподібних роботів, які зі мною працювали, одного за одним було відкликано додому. Їхніми останніми завданнями було вилучати всі посилання на Землю з планетарних архівів. А без повноцінної підтримки з нашого з товаришами-роботами боку Геї бракуватиме необхідних інструментів для втілення розвитку Галаксії швидше, ніж за безмежний період часу.