«Світ Моріака» дехто з буржуазних критиків намагається осягнути трьома словами: провінція, сім'я, віра. Та, зазирнувши за поверхню тем, мотивів, сюжетів, образів, бачиш за ними вічну для власницького суспільства проблему Мамони, згубної влади грошей.
Зажерливість, користолюбство — як моральна смерть, як суспільна проказа — продиктували сотні найсильніших викривальних творів світової літератури від «Плутоса» Арістофана й «Горщика» Плавта до монумента «Людської комедії» і далі. «Гадючник» Моріака — одна з міцних ланок цієї критичної світової епопеї. Як ми знаємо, роман написаний уже зрілим художником.
Але ця тема вабила його й раніше. Вона виразно прозвучала ще в складних і незвичайних стосунках Жана Полуейра та Ноемі Д'Артіай з першого значного роману письменника «Поцілунок для прокаженого». Вона стоїть за тяжкою психологічною драмою Марії Кросе і доктора Куррежа в удостоєній премії Французької Академії «Пустелі кохання». Двоє хороших непересічних людей, що могли б бути щасливими, зраджують своє почуття заради респектабельного становища та багатства, разом з коханням поховавши все, на що здатні були колись їхній розум і їхні серця.
XX століття — доба великих «родинних епопей»: «Сім'я Тібо» Роже Мартена дю Гара, «Сага про Форсайтів» Джона Голсуорсі, «Будденброки» Томаса Манна… Невеликий за обсягом роман Моріака «Гадючник» посідає між ними особливе місце. Він неповторний силою болісної критики, незмірно наснаженим лаконізмом викладу, емоційним напруженням передачі життєвого трагізму. Хтось сказав про публіцистику Моріака: вона пече словами. Це не менше стосується й згаданого роману.
Тема сім'ї для Моріака має особливе значення. Його мемуари й щоденники допомагають зрозуміти, якої ваги він надавав їй у власному моральному й інтелектуальному формуванні.
У «замкненому світі» Моріакової художньої прози сім'я — арена дії всіх людських почуттів і конфліктів. Вона для нього, здавалося б, «святая святих» існуючого ладу, який в очах Моріака є нездоланним. Скільки ж відваги потрібно було романістові, щоб, поборовши особисті симпатії, показати справжню суть пересічної буржуазної родини у всій її жалюгідній, ганебній типовості. Типовості, підкресленій тим, що мотиви «Гадючника» настирливо звучать і в ранніх, і в пізніших творах Моріака. Роман позначений історичною і соціальною конкретністю. Не нігілістичне, «універсальне» заперечення людяності взагалі скеровувало перо автора, а цілеспрямована ненависть до норм власницької моралі його часу.
Сюжет «Гадючника» — боротьба за спадщину. Моріак цілком конкретно визначав всі перипетії цієї безчесної «хатньої» війни. Дружина, яка безоглядно обстоює інтереси «своїх» дітей проти чоловіка — їхнього батька. Діти й онуки, що в безмежному егоїзмі вважають уже своєю власністю батькові гроші, бажають йому смерті. Злочинна змова родичів проти глави сім'ї, якого хочуть віддати під опіку, «пограбувати ще живого». Взаємна ненависть, конкуренція, вульгарні пристрасті під респектабельною поверхнею буржуазного буття. Як сказав колись Моріак: «Родина виховує злочинців».
Однак сила Моріака не в констатації фактів, а в способі передачі моральних конфліктів внутрішнього життя героя.
Автора «Гадючника» називають «портретистом людської душі». Це так, але майстерність портрета залежить не лише від таланту, а й від світогляду письменника. Моріакові шкодила католицька тенденційність, яка часто впливала на вирішення ним сюжетних і психологічних колізій. Іноді, щоправда, ця тенденційність виглядає досить природно, як, наприклад, у ранньому «Поцілункові для «прокаженого». Немудра, забобонна вдова — провінціалочка Ноемі — зрікається свого єдиного справжнього кохання заради вірності нелюбому небіжчикові. І не тому, що новий шлюб позбавив би її спадщини. «… Хіба така перешкода могла б спинити Ноемі, якби нею не керував інший закон, вищий від усякого інстинкту. Такій маленькій, їй судилося стати великою… вірність померлому буде її скромним ореолом…» — писав Моріак.
Проте в «Гадючнику», одному з найбільш гнівних викривальних творів письменника, релігійне навернення старого адвоката-атеїста виглядає вже досить штучно. Поза цим психологічний аналіз у цьому романі Франсуа Моріака привертає увагу своєю глибиною і своєрідністю. В соціальному підкресленні думок, відчуттів, поведінки дійових осіб, як і в кінцевій, викривальній меті твору, Моріак близький до Бальзака. Стосунки героя з родиною нагадують ситуацію: Горіо і його дочки. Автор «Горіо», безперечно, вищий у суспільно-історичному осмисленні теми. Від інтимної драми старого вермішельника фабульні відгалуження ведуть у світ аристократії і на суспільне дно, узагальнюючи проблему. Перед нами великої пізнавальної сили фрагмент історії понаполеонівської Франції. А Моріак замикається в своєму улюбленому провінційному кутку і в межах одного класу. Зате романістові XX ст. пощастило подолати Бальзакову ілюзію про «доброчесного буржуа».