— Ви будете дуже заможною вдовою, — сказав він.
— Не говорімо про це зараз, — попросила вона.
Щодо багатства, яке Мері формально мала успадкувати, бо справді збиралась одружитися з Уейтом, а потім стати його вдовою, то навіть найспритнішому з великомозкових детективів цілого світу не вдалося б відшукати бодай найменшу його дещицю. Змінюючи міста й оточення, він щоразу вдавав із себе ощадливого громадянина, чиє багатство постійно зростає, хоч планета дедалі біднішала, під гарантіями урядів Сполучених Штатів чи Канади. Його заощадження на рахунку у Гвадалахарі (Мексіка), сума якого визначалася в песо, на той час уже зійшли нанівець.
Якби його капітал зростав так само стрімко, як тоді, то тепер Джеймс Уейт володів би цілим Всесвітом: галактиками, чорними дірками, кометами, астероїд-ними хмарами й метеорами, капітановими улюбленцями метеорами та міжзоряною матерією всілякого гатунку — себто просто всім сущим.
Атож, а якби людство й досі розмножувалось тодішніми темпами, то нині воно переважало б навіть маєтність 'Джеймса Уейта, тобто все суще.
Яка немислима гігантоманія панувала в судженнях людських істот лише вчора, лише мільйон років тому!
3
Уейт, до речі, мав дитину. Колись він не тільки спровадив того торговця-антиквара голубим тунелем у потойбічне життя, а й дав життя можливому спадкоємцеві. За дарвінівськими стандартами, бувши водночас убивцею і батьком, Уейт, можна сказати, загалом діяв слушно.
А запліднив він жінку, маючи тільки шістнадцять років, на самому початку сексуального життя в людського самця мільйон років тому.
Жив він тоді в Мідленд-Сіті, штат Огайо. Стояв спекотний липневий день, і Уейт косив траву на газонах казково заможного торговця автомобілями й власника мережі тамтешніх закусочних Дуейна Гувера, що мав дружину, але не мав дітей. Містер Гувер був тоді в діловій поїздці до Цінціннаті, а місіс Гувер, якої Уейт ніколи доти не бачив, хоч косив там траву вже багато разів, була в будинку. Вона взагалі трималась відлюдне, бо, як чув Уейт, мала якісь медичні проблеми, пов'язані зі спиртним та наркотиками, тож її великий мозок почував себе серед людей непевно.
Уейт був тоді гарний хлопчина. І його батько й мати були теж гарні. Він походив з гарної родини. Хоч стояла спека, Уейт не скидав сорочки, бо соромився всіх отих синців та рубців, якими його нагороджували всілякі прийомні батьки й матері. Згодом, коли він удався до проституції на острові Манхеттен, його клієнти визнавали, що ті рубці, заподіяні сигаретами, плічками для одягу, пряжками або ще хтозна-чим, дуже збуджують.
Уейт не шукав сексуальних пригод. Він саме збирався дати драла до Манхеттена й не бажав, щоб поліція мала привід посадити його за грати. Адже поліція добре його знала, часто допитувала з приводу тої чи тої крадіжки тощо. Злочинів він ніколи не вчиняв, але все одно був у поліції на прикметі. Раз у раз вони казали йому: «Синку, рано чи пізно ти втнеш велику дурницю».
Отже, місіс Гувер з'явилась у дверях, одягнена лише в надто відкритий купальник. За будинком був плавальний басейн. Обличчя місіс Гувер мала пропите, зуби гнилі, але фігурка в неї була ще нічогенька. Вона спитала, чи не хоче він зайти до будинку, — там, мовляв, є кондиціонер, і можна трохи прохолонути за склянкою чаю з льодом чи лимонаду.
Уейт не встиг і оком змигнути, як вони вже були в ліжку, і вона шепотіла йому що вони одне одному до пари, обоє пропащі, і цілувала його рубці й таке інше.
Місіс Гувер зачала від нього й через дев'ять місяців народила хлопчика, якого містер Гувер вважав своїм сином. Хлопець був гарний, мав, як і*Уейт, хист до музики і як виріс, то став непоганим танцюристом.
Уейт почув про дитину, коли вже перебрався до Манхеттена. Та своєю рідною він ніколи її не вважав. Роками він жодного разу не згадував про сина. Аж ось раптом, ні з сього ні з того його великий мозок почав йому нашіптувати, що от, мовляв, десь там ходить собі молодик, якого на цьому світі й не було б, коли б не він, Уейт. І це навіювало на нього жах. Трохи засерйозний наслідок як для такого незначного випадку.
Чи хотів він тоді мати сина? Про це 'Уейт замислювався найменше.
Нині, до речі, сексуальна зрілість у самців людини настає приблизно в шестирічному віці. Коли такий шестирічний надибає якусь самицю в період парування, то ніщо не завадить йому вступити з нею в статевий зв'язок.
І мені його шкода, бо я ще пам'ятаю, як самому було шістнадцять. Боже, який я був збудливий! І оргазм тоді, як і тепер, не давав полегкості. Бо мине після оргазму десять хвилин — і що далі? Нічого не вдієш, знов його прагнеш. А треба ж робити уроки!