Якраз внаслідок цих обставин у 1944 р. галичани не мали щонайменших ілюзій стосовно "визволителів". Реальні події підтвердили їх найгірші очікування. Сьогодні у дослідників з'явилась, нарешті, можливість доступу до раніш секретних документів совєцьких архівів.
1944 р. формування Української Повстанськой Армії вступили в бій переважно з військами НКВД і НКГБ. До того часу УПА вже мала багатий досвід боротьби з регулярними частинами вермахту, угорською і румунською арміями.
Після 30 червня 1941 р., коли було зроблено спробу проголошення незалежності України, керівництво ОУН(б) – бандерівців – було разгромлено гестапом. Керівники організації – Степан Бандера, Ярослав Стецько і багато інших були кинуті в концтабір Заксенхаузен, де знаходились до 1944 року. Однак ОУН зуміла висунути з своїх рядів нове керівництво, перевести організацію на підпільне положення і приступити до формування власних збройних сил, які з 1942 р. в лісах Волині і Карпатських горах починають операції проти вермахту і військ СС. Але до кінця 1941 року всі сили ОУН були кинуті на те, щоб вистояти під зливою німецьких репресій і зберегти свої структури. Перша, і найбільша, хвиля репресій мала місце 15 вересня 1941 р., коли органи німецької поліції (поліція безпеки, СД, гестапо, воєнна секретна поліція, абвер) провели масові арешти членів ОУН – Бандери – по всій окупованій Україні і на еміграції. Були схоплені і відправлені в концтабори сотні людей. Німецька влада починає арештовувати і розстрілювати членів так званих "похідних груп" ОУН-Бандери, які пропагували незалежність України в її східних землях.
25 листопада 1941 р. айнзацкоманда С/5 (Ц/5), яка дислокувалась в Києві, віддала наказ всім постам поліції безпеки і СД Райхскомісаріату України (Київ, Дніпропетровськ, Миколаїв, Рівне, Житомир, Вінниця) арештувати і таємно стратити без суду членів ОУН-Бандери. Ось текст цього наказу:
"Безусловно установлено, что движение Бандеры готовит восстание в Райхскомиссариате (Украина), цель которого – создание независимой Украины. Все активисты движения Бандеры должны быть немедленно арестованы и после тщательного допроса тайно уничтожены, как грабители. Протоколы допросов должны быть пересланы айнзацкоманде Ц/5.
Это письмо должно быть уничтожено командфюрером немедленно после прочтения". (Цей документ був пред'явлений серед звинувачувальних документів під час процесу над нацистськими злочинцями в Нюрнберзі під номером О-14-USSR (7). IMT, t. XXXIX, с. 269).
В німецькому донесенні від 31 грудня 1941 р. підкреслювалось, що в ході розслідувань айнзацгрупи встановили, "что кроме группы ОУН Бандеры на Украине не существует ни одной организации сопротивления, которая была бы способна представлять серьезную опасность" (Bundesarchiv Kodlenz (тут і далі скорочен ВА) – R 70 SU/31 f. 132).
Всі спроби нейтралізувати ОУН-Бандери виявляються невдалими, і в німецьких донесеннях з'являються невтішні висновки:
"Отрывок из донесения о событиях в СССР № 164
Берлин, 4 февраля 1942 г.
Секретное дело Райха!
Начальник полиции безопасности СД(…)
Айнзацгруппа Ц
Пунт дислокации: Киев
В районе Киева охранная борьба против коммунистов все больше и больше приобретала форму борьбы против национальных украинских формирований…
Перехваченные документы, как и признания недавно арестованных людей Бандеры, еще раз доказывают, что привлечь к какому-либо позитивному сотрудничеству сторонников движения Бандеры невозможно. Так что остается единственный путь – полное уничтожение этого движения…" (1/R 58/220 ff. 292, 295-298).
В багатьох службових записках в Берлін інформатори підкреслюють антинімецькі настрої українських націоналістів.
Ось одна з них:
"Отрывок из донесений из оккупированных районов Востока № 16.
Берлин, 14 августа 1942 г.
Секретно!
Начальник полиции безопасности и СД.
(…)
А. Противник и исполнительские вопросы.
Украинское движение сопротивления.
Констатации до настоящего времени показывают, что нелегальная ОУН – движение Бандеры – стремится чрезвычайно радикальными мерами охватить активные круги молодежи и отвратить их от немецкого влияния. При этом используются все средства, чтобы через пропаганду вызвать среди украинцев антипатию к немцам. О враждебном отношении выразительно говорят все до настоящего времени перехваченные указания. (…)"
1944 року УПА уявляла собою грізну силу, яка користалась масовою підтримкою населення Галичини і Волині.
В одному з документів вказується, що "результаты по борьбе с бандитизмом по западным областям Украинской ССР в период с февраля 1944 по 1 января 1946 года характеризуются следующими данными:
– проведено чекистско-войсковых операций – 39 773;
– убито бандитов – 103 313 (2,5% населения Галичины! – І.Л.);
– задержано бандитов -110 785;
– арестовано участников ОУН – 8370;
– арестовано активных повстанцев – 15 959;
– явилось с повинной бандитов – 50 058;
– задержано дезертиров – 13 704;
– задержано уклоняющихся – 83 284;
– явилось с повинной дезертиров – 58 488.
Всего: 443 960 (більше 10% населення Галичини! – І.Л.).
(Центральний державний архів Російської Федерації, Колекція документів, лист 14).
Називалась і кількість трофеїв, взятих в боях з "бандитами", зокрема:
– самолетов У-2 – 1;
– пушек – 46;
– огнеметов – 20;
– станковых пулеметов – 645;
– ручных пулеметов – 5367;
– минометов – 473;
– противотанковых ружей – 293;
– винтовок – 43 668;
– автоматов – 11 895;
– патронов – 7 млн. 775 тыс.
(там же, лист 17).
Звичайно, можна називати армію, котра мала власні штаб, офіцерські і підофіцерські училища, артилерію, розвідку і контррозвідку, форму і знаки відміни, органи військової юстиції і політроботи "бандой", до речі, так називали УПА і німці. Потім, у 1994 р. бандформуваннями в російських офіційних джерелах будуть називати чеченську армію і ополчення. Традиція… Якими ж методами велась боротьба проти української державності на західних землях?
Звернімося до деяких документів.
16 травня 1945 г. заступник начальника 1-го відділу Головного управління по боротьбі з бандитизмом НКВД СССР підполковник держбезпеки Константінов писав:
"…имеют место совершенно недопустимые случаи, когда отдельные бойцы и офицеры органов НКВД и НКГБ, не разобравшись, применяют репрессии – жгут хаты и убивают без суда отдельных граждан, которые совершенно непричастны к бандитам, чем дискредитируют органы НКВД – НКГБ и органы советской власти" (ЦДА РФ. Колекція документів, лист 125).
Ще один документ:
"…21 октября 1944 г. в село Крывэнькэ Бережанского р-на Тернопольской области прибыла группа в составе 15 человек для выселения семей активных участников ОУН-УПА. В селе группа была обстреляна находившейся там бандой. Потеряв трех человек убитыми, группа возвратилась в районный центр.
Утром 22 октября 1944 г. для ликвидации банды в село из города Черткова прибыли бойцы войск НКВД в количестве 60 человек во главе с майором Полянским и представителем УНКВД младшим лейтенантом Молдовановым. Однако банды в селе уже не было. Были расстреляны десять жителей этого села в возрасте от 60 до 80 лет, сожжено 45 домов со всеми надворными постройками, домашним имуществом и большим количеством намолоченного хлеба. В числе расстрелянных – 5 человек являлись членами семей военнослужащих. Из 45 сожженных хозяйств 20 являлись хозяйствами военнослужащих-красноармейцев. Присутствовавшие при поджоге домов и расстреле мирных граждан начальник РО НКГБ Беляев, начальник РО НКГБ Костин, районный военком Кондрашкин не приняли никаких мер к прекращению провокационных действий майора Полянского и младшего лейтенанта Молдованова" (Центральний державний архів громадських об'єднань України – колишній партійний архів Інституту історії партії при ЦК КПУ. Фонд 1. Опис 30. Справа 183. Лист 4).