Так задумано пілотами. «В Курляндії — безладний рух. Треба летіти ввечері, щоб було видно на дорогах автомашини, а в лісах вогнища від похідних кухонь. Інакше можна десантуватися у розташування якоїсь німецької частини, що зупинилася на ночівлю…» — говорив штурман. Він казав правду. Як тільки-но минув бомбардувальник море і з'явився над суходолом, з літака стало видно, що сотні машин запрудили шосейні дороги, які вели до портів Лієпая і Вентспілс зі сходу й півдня. Створювалося враження, що німецькі війська тікають з фронту, квапляться через порти евакуюватися в Східну Пруссію чи в Німеччину. Отже, командування 2-го Прибалтійського фронту, яке посилало групу Кудрявого на дев'ять днів у «котел», не дуже помилялося в строках визначення їм нового бойового завдання.
Коли до Кудрявого підійшов Галка, сигналячи язиком і пальцями, командир уже встиг стягти з берізки свій парашут. Саме в цю мить з-за, повороту вихопилася автомашина із синіми (для маскування) фарами. Кудрявий ледве встиг упасти, і синє пасмо шугнуло по стволах молодих беріз.
— Везе нам на оці приземлення! — поскаржився командир. — То на власовців напоролися, то на лісові розробки, а тепер сіли, браття-кролики, на саме шосе. Ти сховав парашут?
— Закидав гіллям і листям…
— Молодець! Ти ще не зависав. Наловчився управляти стропами, — похвалив Кудрявий.
— Досить і тої халепи, що зависають інші.
— Та цього разу, мабуть, таке виключається, — загадково і з жалем мовив командир.
— Як це розуміти? — здивувався Галка.
— А так, що решта десанту полетіла додому…
Галка здригнувся від почутого. Грішним. ділом, він це ж подумав ще в повітрі, коли шукав очима парашут Тайди, котра повинна стрибати за радистом, тобто третьою. Але скільки не вертів сюди-туди головою Галка, так і не вгледів парашута. Коли десантувалися під, Псков, Галка бачив парашути Орла і Коропа, лейтенанта Петра. А першого квітня приземлявся на лісорозробки — і теж було видно парашути Леоніда, Коропа й Орла, не говорячи вже про парасоль командира, котрий стрибав першим: той розпускався десь під ногами, немов велетенська медуза. А нині…
Тайда навіть жартувала незадовго до стрибка! «Будеш насміхатися, звалюся тобі на голову ~ знатимеш!»
— А що ти їй говорив?
— Вона вперлася своїми коліньми у мій бік, що й дихати ніяк. І я сказав: «Що ти, мейтинес[2], торохтиш тут кістками?»
— А що ж вона тобі?
Каже: «Знайшов би собі у групу пухкеньку, як твої вареники!»
— Правильно вона тобі сказала. Хоча, мабуть, мала на увазі не вареники, а пампушки… А ти?
— Відповів, що пожартував, мовляв, Тайда мейтинес перший клас, так і Юхан говорив.
— Знайшов, про що говорити перед десантуванням!
— А що ж мені — співати «Катюшу»? Тайда — симпатична дівчина. Очі голубі, волосся біляве, мов грива, і сережки під колір очей. Німцям і в голову не збреде, що парашутистки носять золоті сережки з бірюзою.
Кудрявий мовчав, а Галка розмірковував уголос?
— Навіть переляканому не було в чому триматися у бомбовому відсіку! Ми всі висипалися, як буряки з перекинутого воза…
— Тоді чому не бачив, окрім твого…
— Дивина. Що ж, пошукаймо їх. Не знайдемо — сповістиш, що готові прийняти решту десанту. Якщо виживемо, звичайно…
Знову поблизу прогуркотіли автомашини, загрозливо сяйнувши світлом фар.
— Розносило їх, чортів!..
— А чого ж їм не їздити? — сказав Кудрявий, вийнявши, кишенькового годинничка. — Ще тільки 21-ша. Знаєш, наші; серйозно атакують Ригу. Ось побачиш, днів за два-три візьмуть. Це буде перемога! Остання столиця, вибита з пазурів Гітлера. Салютуватимемо тільки!
Вони тихо гомоніли, раз по раз зупиняючись, щоб прислухатися. Рух на шосе тим часом затихав. Десь недалеко валували собаки. Лунали поодинокі постріли і кулеметні черги. Постріли ті відгукувалися різкою біллю у серці. «Чого їм ото стріляти на ніч глядя?!» — думав Галка.
Парашут Кудрявого вони замаскували під осокором, листя якого тріпотілося на свіжому осінньому вітерцеві і вже падало. Пахло пріллю і вогкістю.
— Добре, що вантажних мішків, нема. Вони тільки німцям допомагають нас шукати…
— Досить! Намучилися з ними ще під час першого десантування! — сказав Кудрявий, — Як гадаєш, нас бачили німецькі солдати, що дислокуються поблизу?