Рішучість генерал-полковника Шернера боронити Курляндію в час, коли чимала група воєначальників з фельдмаршалом Кейтелем на чолі запропонувала Гітлеру якнайшвидше евакуювати війська з Курляндії через порти в Німеччину, очевидна. Фюрер став у суперечці на бік генерал-полковника Шернера, тому що Курляндія була історичним бастіоном і плацдармом тевтонів у їхньому поході на Схід, тому що Курляндський півострів виявився останньою радянською територією, захопленою німецькими військами, звідки віддаль до Москви не набагато довша, ніж до Берліна. Останнє — надто важливе для морального духу солдатів армії фюрера. Гітлер чекав: сконструюють нову зброю, про яку вже пише німецька армійська преса, пишуть газети власовців і латиських націоналістів під великими заголовками: «Фюрер дасть у руки своєї армії нову грізну зброю — зброю перемоги у війні з більшовицькою Росією».
Генерал-полковник Шернер говорив чітко й упевнено, час від часу позираючи на відчинене вікно, у яке вривалися промені осіннього, але ще теплого сонця. Інколи він затримував погляд на жовтолистих липах і на дубах.
Під вікнами кабінету Шернера був розарій, і там порався садівник, вирізуючи сухі віджилі гілки і складаючи їх на купку. Садівник Едуард Ермуш зрізав і півні троянди — червоного, жовтого, рожевого кольорів, щоб потім поставити їх у кабінеті на стіл командуючого.
Шернер побачив садівника і посміхнувся, а потім закліпав очима. До садівника підійшов вартовий і став виганяти того з розарію. Латиш щось говорив солдатові, не розуміючи німецької мови, і показував букетом квітів на відчинене вікно. Вартовий рішуче скинув з плеча «шмайсер», і садівник, поклавши троянди на стежку, взяв сухе, колюче, вирізане ним гілля троянд і пішов з розарію.
Незабаром садівник повернувся, щоб доповнити букет ще трояндами, можливо, останніми року сорок четвертого, бо розарій треба готувати до зими.
— Є відомості, що два Прибалтійських фронти перегруповують сили і розпочинають новий наступ: війська Єременка на Салдус, а війська Баграмяна на Лібаву. Ми повинні попередити руських і завдати удару силами ввірених вам восьми дивізій, пани генерали, і розсікти позиції 51-ї армії і 5-ї танкової армії маршала Ротмістрова, вийти у Східну Пруссію, з'єднавшись там зі своїми військами.
Командуючий Шернер ще зробив паузу, мовби для того, щоб сказане краще відклалося у голові кожного з присутніх. Він ждав запитань, пропозицій. Та всі мовчали. А це означало, що командуючий мав говорити далі.
— Будуйте оборону. Створюйте опорні пункти оборони. Кожен пункт має бути і самостійною фортецею, і зв'язаний з іншими по фронту, в глиб півострова. Це буде нове в нашій тактиці…
Командуючий змовк, підійшов до вікна, за яким буяла золота осінь. Як і раніше, замітав листя садівник у брилі з широкими полями.
— Часу в нас небагато. Кілька днів. Наступ розпочнемо від Прієкуле сорокахвилинною артпідготовкою. 24 жовтня розпочинаємо контрнаступ силою восьми дивізій. Готуватися вже сьогодні!
Генерал-полковник Шернер зробив жест рукою і самовпевнено повторив:
— Історія групи армій «Норд» скінчилася. Почалася історія групи армій «Курланд», армій, які здобудуть вічну славу в ім'я фатерлянду!
«Опелі», «мерседеси» один по одному покидали затишне подвір'я вілли нового командуючого.
Залишився тільки начальник штабу 18-ї армії генерал Ферч. На прохання Шернера Ферч викликав офіцера контррозвідки гауптштурмфюрера Вундерліха. Останній мав цікаві відомості про агентурну розвідку росіян. Поблизу Кулдиги між двома шосейними магістралями діє група радянських парашутистів в позивним OPA. Почерк радиста схожий з тими передачами, що їх час від часу слухали штабні радисти 18-ї армії в січні — лютому під Псковом. Потім ніби цей радист в ефір виходив у латиській провінції Відземе. Недавнє бомбардування росіянами лібавського порту, звичайно, наведене російськими вивідувачами. Раптова поява їх поблизу штабу «Курланд» небажана.
Гауптштурмфюрер СС Вундерліх доповів командуючому: він особисто полює за групою ще з січня сорок четвертого. Команди СД були близькі до успіху, перебивши половину вивідувачів. Однак радиста і головного резидента вбити не пощастило.
— Звідки ви дізналися, що це та сама група? — суворим голосом запитав генерал Шернер.