— Позивний і почерк у радиста той самий, мій генерал! — відповів гауптштурмфюрер Вундерліх.
— Наші запеленгували рацію?
— Ні. Одне з непорозумінь, мій генерал. Радіостанція, не піддається пеленгуванню. Рацію чули наші пілоти, пролітаючи над лісовими масивами. На літаку був радист.
Обличчя Шернера раптом пересмикнулося від згадки про ті, тепер далекі, позиції, що їх не міг утримати фельдмаршал Модель. Новий командуючий групою «Курланд» замислився.
Відлягло від серця й у Вундерліха. Він витер спітніле чоло й підборіддя, шкодуючи, що зірвалося з язика: «Коли ми стояли на лінії «Пантера».
— Ви прийшли повідомити, що ця група невловима? — в сарказмом у голосі запитав Шернер.
— Наші радіоінженери сконструювали підсилювач радіо-коливань. Пілоти скидають цей прилад на парашуті над масивом, у якому працює радист OPA, — повідомив гауптштурмфюрер Вундерліх.
Генерал кивнув головою:
— І ворожі розвідники давно тут?
— З'явилися ввечері 10 жовтня! — доповів бадьорим голосом Вундерліх.
— Ви знаєте навіть годину приземлення десанту? — здивувався командуючий.
— Так точно! Ми багато що знаємо! — не без гордості заявив гауптштурмфюрер Вундерліх. — Люди з моїх команд бачили два парашути.
— Ви мене дивуєте, гауптштурмфюрер. Люди бачили два парашути? І не пішли знищити парашутистів? — сердито докоряв генерал, пропікаючи наскрізь есесівця гострими очима.
Вундерліх був не радий, що похвалився тим, як на одному з айзсаргських пунктів помітили парашути. Однак помітити — діло одне, а піти вночі в ліс зовсім інше. Та зараз сказати отак грізному Шернеру — значить викликати гнів, від якого порятунку не жди. І гауптштурмфюрер вирішив схитрувати:
— Незвичайним для айзсаргів виявився той факт, що вони прийняли літак за «юнкерс». Був би літак транспортного типу, сумніви б усякі відпали. Але десант прилетів на бомбардувальнику, — інформував командуючого фронтові гауптштурмфюрер Вундерліх.
— І де зараз вивідувачі Баграмяна і Єременка? — про всяк випадок поспитав генерал Шернер і сам відповів: — Мабуть, група пішла в інший лісовий масив?
— Саме тому наступного ранку команди СД, айзсаргів і межа кеті не пішли у той ліс, куди опустилося два парашути, — посміливішав трішки гауптштурмфюрер. — З 20 годин 20 хвилин вечора до ранку можна пройти тридцять кілометрів.
Командуючий кивнув головою.
— Дозвольте, мій генерал, зауважити, що OPA зробив навпаки — нікуди не пішов, а став працювати з цього трикутника, — показав Вундерліх на карту.
— Кмітливості їм не позичати! — невдоволено мовив командуючий групою «Курланд». — Ким послані вони? Генеральним штабом росіян? Прибалтійськими фронтами Єременка і Баграмяна?
— Уперше вони заслані в наш тил маршалом Говоровим. Це — кадри Ленінградського фронту…
— І ваші давні знайомі… — додав Шернер.
— Так точно! Трьох з семи ми вбили ще взимку! — похвалився гауптштурмфюрер Вундерліх.
— Ви почали з шпигунами OPA війну, вам її і закінчувати, гауптштурмфюрер! Так. Вам і закінчувати. Ні про яких вивідувачів під Кулдигою, під носом нашого штабу я й чути більше не хочу! Все!
Командуючий натиснув кнопку дзвінка. З'явився черговий офіцер в букетом троянд. Квіти він поставив у фарфорову вазу.
— Приготувати машину.
— Машини готові! — чітко доповів офіцер.
— Дозвольте, мій генерал! — ще вихопився Вундерліх. — Треба посилити охорону й солдатами, озброєними фауст-патронами.
— Та ви боягуз, гауптштурмфюрер! — сказав Шернер, одягаючи білі рукавички. — Ви що, на фронті ніколи не були?
— Я турбуюся про вашу безпеку, — відповів, червоніючи, Вундерліх.
— Залиште при собі такі попередження. Їздити на фронт мій обов'язок. Я повинен бачити своїх офіцерів і солдат. Я повинен дивитися в очі солдатам, бо Курляндія — останній бастіон перед фатерляндом. Я наказав боронити до останнього набою цей бастіон, цей поріг нашого дому! — з гордістю промовляв новий командуючий, ніби перед ним був не есесівський офіцер, а особисто сам фюрер, котрий саме за сміливість, рішучість і поважав Шернера.
— Пробачте. Я сказав тільки з відданості вам до останнього свого подиху! — виструнчився Вундерліх.
На подвір'ї стояло кілька машин, серед них — авто Шернера.
Високий, підтягнутий, у чорному шкіряному пальті, у картузі з емблемою — орел розправив крила, повернувши хижу і голову на схід, а в кігтях свастика, — генерал-полковник твердим кроком ішов до машини.