— Я на машині командуючого! — раптом вихопився Галка, піднявши ліву руку, ще й підпер її правою, як школяр-третьокласник.
— Єсть один! — загнув палець Іван Сергійович.
— І я! — не втримався й Орел.
— Екіпаж на легкову є! Ще буде там шофер, Галка й Орел! Візьміть у моїй машині два кожухи, закутаєтеся в них, щоб голів і ніг не було видно…
Орел і Галка перезирнулися.
— Нащо кожух? Ми ж у легковій будемо?
— В «емки» вибухом міни знесено верх. Півторатонка потягне на буксирі «емку» — колеса в ній справні. Буде за кермом і водій, щоб гальмувати згори…
Всі отетеріли від почутого.
— Командуючий був у бліндажі, а шофер на кухні, коли таке сталося, — пояснив Іван Сергійович.
— А-а!
— Тоді зрозуміло, — полегшено зітхнули парашутисти.
А Короп підморгнув Орлу й Галці:
— Ну що, піжони з Невського! Потягнемо вас на буксирі. А нам у кузові буде тепліше. За кабіною затишок.
— З вами ще з десяток офіцерів їхатиме! — сказав шофер «емки», на якій прибув Іван Сергійович.
Розвідники жадібно їли смажену картоплю. Пахла вона соняшниковою олією. Галці здалося, що він зараз дома і цю картоплю подала тітка Маруся, а не полковник. Ще б яєчні з салом!..
Галка уминав картоплю й оселедець і поглядав на полковника, внутрішньо відчуваючи, що той жде, поки вони підкріпляться, а тоді скаже щось важливе. А їм треба поспитати, у якому госпіталі лейтенант Петро. Може, скаже полковник і про Васю-саратовця.
Мовчанку порушив Кудрявий.
— А чому не приїхав майор Савич? Він обіцяв зустріти нас, коли прощалися на аеродромі.
— Знаю. Ми часто говорили про вас усіх, — стишив голос Іван Сергійович. — Майор Савич у далекому відрядженні.
— Ось як!.. — зітхнув Кудрявий. — Туди полетів? — кивнув головою на вікно, що виходило на захід.
— Так, — ствердив полковник.
— Його присутність там необхідна? — запитав Галка.
— Так треба, Галко! — сказав полковник і тяжко зітхнув. — Ну, а Вася й Оскар загинули героїчною смертю. У садибі господарів, куди мав ти прийти з фотокарточкою дівчини…
У Галки забило дух. Він пригадав, як Василь не хотів, щоб вони розлучалися. Навіть плакав і казав, що загине з Оскаром, бо вони не один для одного, бо їм буде тяжко на завданні. І ось: «Загинули героїчної смертю!»
— І наші… Лейтенант Іван і лейтенант Сокіл — теж. Героїчною… У бою з власовцями! — ледь чутно вимовив Кудрявий.
Сльози в Галки підкочувалися до очей. Це помітив Іван Сергійович і поклав йому на плече руку.
— Тримайся, синку!
— А як наш Петро?
— У госпіталі, на Василівському. У кепському стані, — вирішив одразу вже сказати Іван Сергійович про все, що могло затьмарити смутком хлопців Кудрявого: однако ж треба їм це знати.
— Ми провідаємо його! — сказав Кудрявий.
— Добре. Мабуть, захочеться піти й до знайомих?..
— Це ж і Катя жде не діждеться Івана!.. — зітхнув Галка.
— Знаю і про Катю, — повідомив раптом полковник. — Із Савичем на салюті зустріли — на березі Неви. Гарна дівчина! Та ми нічого їй не сказали. Хоча, здається, свого адресу вона дала…
— Ми знаємо. Іван обіцяв мене й Галку повести в гості до Каті. На вулиці Войнова. Це хто Войнов — полководець, письменник? — запитав Орел у Кудрявого.
— Робітник. Революціонер, — відповів Іван Сергійович.
— А-а… Житимемо на Невському? — поцікавився Орел.
— Ні. В іншій стороні міста…
О двадцять другій годині півторатонка з «емкою» на буксирі залишила Лугу. В кузові людно: дюжині офіцерів і старшин, виявляється, випало їхати до Ленінграда. З ними — Кудрявий і Короп, одягнені в кожухи. Змерзнуть пасажири — не біда: влаштують малу купу, верха нема. Нагріються.
Мов королі, сиділи в машині командуючого Галка й Орел. У кожухах, які одягають у люті морози сторожі, караульні. У таких же кожухах малювали прикордонників біля прикордонного стовпа з написом СРСР, подумав Галка.
6
Перші дні в Ленінграді Кудрявий і Галка писали звіт про дії розвідгрупи. Галка окремо ділився і враженнями про радіозв'язок, зазначивши, що у випадках, коли треба передавати радіограми, які перевищують сотню п'ятизначних цифрових груп і рація знаходиться поблизу якогось німецького штабу, можна застосовувати низькі антени. Ці рядки Галка підкреслював червоним олівцем, гадаючи, що радіоспеци звернуть на них увагу і перекажуть цей досвід іншим розвідгрупам.