Вона, чергова й уніформована, кволо удала з себе матір.
Тут починається громадянин, істота, яка радіє лише з того, що є. Починаються нескінченні загравання з самим собою стосовно буття, допоки воно не почне загравати з тобою, ваблячи результатами зусиль; доки всі люди на Землі не долучаються до твоєї гри, й кожен з них, найвіддаленіший, а таки вплине на твій особистий, так званий, розвиток.
Це, наприклад, як усі триста телеканалів брешуть, але про одну подію, а ти обираєш правду, знаючи, який канал у який бік бреше.
Вичленовуючи різницю — неомильно обираєш істину. От що таке плюралізм; коли в нас його не було, ми ж мали, кажуть, лише єдину версію. І вірили у яку завгодно іншу лише тому, що вона була не така. А тепер вони усі — інакші, окрім хіба тієї, якою, власне, є ти. І ти щоразу обираєш себе, зіштовхуючи лобами інші. Це б можна порівняти з надто ускладненим кросвордом, але гам в перехрестях виникають невідомі, приховані літери, з яких постануть незнані, але найпевніші слова — а тут перетинаються одразу міліарди людських доль, які стоять за примітивним фактажем світових подій.
Ні. Нас бентежать і приваблюють ускладнені варіанти: «На думку поважних експертів та консультативних комісій, вам, можливо, од зміни тиску та магнітних полів захочеться спати»... «Позаяк планета Нептун вийшла навпроти Сатурна, то ви, якщо за гороскопом Водограй, то краще кохайтеся сьогодні зі Скорпіонками. Або «ось альфа-ритми, які ми розрахували для вас, — зважте на них хоч трішечки, і, можливо, вам сьогодні поталанить у бізнесі». Однак ніхто з нас ніколи не зважав на найголовніше — на особистісь астролога. Хто він такий за гороскопом?
Сільські ворожки, ті завжди чесні — вони обов’язково користуються замовляннями, які геть незрозумілі принципово: «Ходила я по горах, по долинах, носила я горщика на вилах...» Тобто в таких конструкціях кожен, хто напружено слухає, здобуває, власне, лише себе самого, бо висновок із такої високої поезії конче залежить лише од вибору пацієнта.
— Ти що верзеш? — злякалася дівчина-чергова, просто, по-людському, хоча й була в уніформі.
А що я сказав? Лише що кожна людина живе ціною власного самогубства — оточена електрострумом, газом, водою — це в кожній хаті! Не кажучи вже поза хатою — з Чорнобилями, хімією; а чого варті армійські й спецслужбівські угрупування?
— Та ти п’яний.
— Я? — здивувався, демонструючи граничну тверезість, на яку лише здатен. Власне, з цього моменту все й почалося, — шлях у провидці, бо вся ця історія біля турнікету в метро відбувалася ще за часи мого «афтер его».
Забачивши ці зусилля, вона красномовно піднесла до рота міні-рацію з явним наміром викликати ментуру.
— Все, йду, аріведерчі, — найрівнішими кроками рушив я.
Бо тут головне от що: в хрещатицьке метро є ще три входи, отже, треба, щоби ментура не сполошилася в інших двох. Правда, чергувати їй лишилося недовго, до закриття кілька хвилин, — тільки-но я про них подумав, як відчув, що зараз мій міхур лусне, він, гад, був завмер, дослухаючись моїх теревенів з уніформованою красунею. І от, альтернатива: вивільнити його чи запізнитися на останній потяг?
Намагання прикидатися тверезим одібрало силу. Ще я біг вниз ескалатором, по інерції стримуючи його, бо він теж був прикидався тверезим, і сечовий міхур, аби його впустили зі мною в метро.
Ставши скраю платформи, я відчув, що краще зроблю тут, аніж у вагоні, бо там гади не зробили жодного туалету, як би це личило за гороскопом. На пероні, чемно одвернувшись спиною, я вигідно замаскувався, дасть Бог — і струмінь затулю, якщо не надто широко розставляти ноги.
Пустив цівку, наче в прірву. З першого полегшення все перетворилося на стоп-кадр: вибух, вихор бризок і блискавок навколо.
Картинка почала розпадатися, дійсність заворушилася, поволі перетворюючись на лікарняну палату. Кілька медиків неприховано зраділи, а інші, з такими квадратовими валізами, дуже схожими на переносні холодильники, — навпаки, мало не виматюкалися, глянули на годинники, плюнули й подались геть.
— Ну, ти дав! — сміялися ті, що лишилися.
— Я? Дав? — поволі приходив я до тями.
— А хто ж? — повільно зазирав мені в зіниці сивий медик, досконало сивий, як і халат на ньому. — Людина в комі по закону може лежати на апаратах місяць.
— А далі що?
— А далі апарати відмикають.