Game over

_{- То я про собачки на погонах…}

_{- Я, напевно, чогось не розумію… — розгублено сказав Кадим.}

_{Рикпет щосили гримнув дверима. У кімнаті зависла невесела тиша.}

_{Із-за перегородки вийшла Шаната.}

_{- Господи, які ж ви всі дурні! Бачити вас не можу!}

_{- Та що тут трапилося, поки мене не було? — питання Кадима залишилося без відповіді. — Нічого не розумію… — він обвів кімнату здивованими очима. — Оріг, ти можеш пояснити, що все-таки трапилося? Чого ви всі пересварилися?}

_{- А того… — Оріг неприязно подивився на Кадима. - Рикпет вислужується й собачки на погони одержує, а ти тут хоч трісни! А чому собачки йому? Чим я гірший? Я що, гірше граю? Я тут найдовше і геймоверів у мене ого-го-го скільки! Тому ж Рикпету стільки й не снилося!}

_{- Я щось не зрозумів, — Кадим зробив долонею жест примирення, — чого це ти сьогодні роздратувався? Рик уже тиждень, як байт.}

_{- Ну то й що? Нехай хоч місяць, а мені це не подобається, і все! Я що, не можу висловитися?}

_{- Ти!.. — Шана вискочила з-за своєї перегородки. — Знаєш, ти хто? Ти… Ех, врізати б тобі, та руки бруднити не хочеться!}

_{Кадим ніколи не бачив Шанату такою розлюченою.}

_{- Завидюга, ось хто ти! Є в нас у класі такий: пиріжок принесеш на обід — заздрить, у нову обкладинку книгу загорнеш — заздрить, одиницю одержиш — він і то, напевно, заздрити буде!}

_{- У якому класі? — здивовано запитав Кадим. — Що таке клас?}

_{Шаната зупинилася, немов з розгону наткнулася на стінку, зрозумівши, що проговорилася, і ніяково викрутилася:}

_{- Не знаю… Просто слово з язика злетіло…}

_{Васла нарешті зняв навушники.}

_{- Ви, це… чого розшумілися? Що, не бачите, у нього, як його… ну… напад.}

_{- Який напад?}

_{- Хвороба є… ну, така… ось цей… обалдеїзм, ось!}

_{Гримнув регіт. Кадим реготав, показуючи на Оріга пальцем. Шана прикривала рот долонькою. Васла усміхався всім своїм широким обличчям. Навіть Оріг не витримав і пирснув у кулак. Відсміялись.}

_{- Я від своїх слів не відмовляюся! Ви тут хоч лусніть від сміху!}

_{- Васло, а ти випадково цією хворобою не страждаєш? Може, мені теж діагноз поставиш? Круглодурість або тупокруглість, а може, ще як-небудь? — запитала Шана.}

_{- Васла на тебе бочку котив, точно! Сказав, що ти підлабузник, за Рикпетом тарілки вилизуєш, — раптом чітко почув Кадим чийсь тихий голос, — а Оріг тебе захищав. Він сказав, якщо з ким і дружити з цієї юрби, то тільки з тобою. Бо ти — особистість, а вони всі дурні!}

_{- Ви на Оріга дарма не наїжджайте, — несподівано для всіх раптом сказав Кадим, — він справді в Заекранні найдовше. Якщо кому й треба було давати на погони собачки, то, звичайно, йому.}

_{- А Рикпет сказав, — продовжував нашіптувати тихий голос Кадиму, - що ти слабак, і будеш робити все, що він скаже…}

_{- А з Рикпетом, і правда, треба розібратися. Це за що ж Гірея йому собачки кинула? Пам’ятаєте, він її проводжав? А потім відразу й собачки на погонах заблищали. Дивний збіг, правда?}

_{- Кадиме… Ти що верзеш? — запитала Шаната, отетерівши від таких слів. — Ти що, проти Рикпета?}

_{- Я проти Рикпета? — здивувався Кадим. — Ні, я не проти Рикпета, я за справедливість!}

_{- І, по-твоєму, зробити байтом Оріга було б справедливо?}

_{- Ти чого… Оріга — байтом? Ураган — я відпадаю…}

_{- Тоді в чому справа?}

_{- Я ж сказав, що я — за справедливість, — сказав Кадим, але вже якось непевно, — а за Кадима чи за Оріга, яка різниця… Головне, щоб було чесно.}

_{- Правильно, Кадиме! А чесно — призначити байтом мене. Що, не так? — Оріг поклав руку на плече Кадиму. - Удвох ми швидко покажемо, хто тут головний!}

_{- І що, ти хочеш, щоб тобою командував Оріг? — глумливо запитала Шаната.}

_{- Ну ви й утнули! — коротко засміявся Васла.}

_{- Оріг? Ти що, той?.. — Кадим покрутив пальцем біля скроні й струсив із плеча руку Оріга. — Котися ти…}

_{- Тоді чого ж ти хочеш? — знову запитала Шаната і додала, повернувшись до Васли: — А тебе ніхто не запитував.}

_{- А я й сам не знаю… — уже зовсім розгублено сказав Кадим.}

_{- Ти чого? — так само розгублено пробурмотів Васла.}

_{Голос нечутно посміювався. Його план виявився вдалим. Він розрахував правильно. Жадібний Оріг вчепився в примарних золотих собачок і пересварив усіх заекранників. Ну, а Шаната… Яка панянка промовчить, якщо її назвуть потворою? У-у, люта панянка — це велика сила, особливо якщо використовувати її з військовою метою. Але ще більша сила — це тихий голос. Криком можна домогтися багато, але пошепки можна досягтися всього… Можна вважати, що Голос посміхнувся своєму афоризму, якби йому було чим посміхатися.}