Game over

_{Оріг скинув руку дівчинки зі свого плеча.}

_{- Коли прийде «тоді», тоді й буду вирішувати. Я залишаюсь. Вас я не викажу, але й з вами не піду. Усе, дайте мені спокій.}

_{Оріг відв’язав шматки гуми, роздягнувся й знову влігся, повернувшись до всієї компанії спиною.}

_{- Залиш його, Шано, час починати.}

_{- Щось Голос мовчить, — Кадим здивовано покрутив головою, немов намагаючись побачити беззмінного й невидимого сторожа.}

_{- Напевно, це гума, — на ходу пояснював Рикпет, — гума — ізолятор, і гумові шматки ізолюють нас від підлоги. Цими черевиками Гірея нас наче до підлоги прив’язала. Бачиш, вона тут яка? Через неї, напевно, струм проходить. Тільки дуже слабкий. А тепер ми від цієї системи відключилися. Голос нас не чує. Я, правда, думав тільки про захист від батога, але вийшло набагато краще.}

_{Усе це Рикпет розповідав на ходу. Дуже швидко вони підійшли до важких темно-синіх дверей.}

_{- Дивіться, — Шаната показала на стіни, по яких до покоїв Гіреї тяглися важкі пучки товстих чорних кабелів, — ось де стоять монітори. Які можуть бути сумніви?}

_{Зовсім несподівано для втікачів двері виявилися відчиненими. Мабуть, упевнена у своїй безпеці Гірея замками не користувалася. З першого погляду було зрозуміло, що вони потрапили прямо до мети — дві стіни, які складалися суціль із моніторів, відкрилися їм.}

_{У кабінеті були ще одні двері. Коли туди заглянули, то побачили точно такий грибок, яким користувалися глюки.}

_{- Гляньте-но! — здивовано вигукнув Кадим. — Гірея — звичайнісінький глюк!}

_{- А-а-а… Отакої… - здивовано протягнув Рикпет. — Хоча, в принципі, ким вона ще могла бути в Заекранні? Тільки глюком, але з якоюсь суперпрограмою.}

_{- Треба грибок… це… поламати… Дроти рвонути! — запропонував Васла.}

_{- Це діло, — погодився Рикпет, тільки зробити нічого не встиг. Зелений вогник, який горів рівним світлом біля підставки грибка, раптом замигав, щось клацнуло, задзижчало, грибок огорнувся блакитним туманом, і перед сторопілими друзями немов з нічого виникла Гірея у свій незмінній бузковій, із золотим паском сукні й золотих черевичках. Навіть лиховісна родимка над губою і та була на місці.}

_{- Це як розуміти? — розгублено сказала вона, побачивши всю компанію в найсекретнішій своїй кімнаті. І відразу закричала люто й вимогливо: — Бунт? Змова? Голосе!}

_{- До моніторів! — закричав Кадим, який зрозумів, що в бік екранів Гірея побоїться бити своєю найстрашнішою зброєю — блискавками. Друзі відразу зайняли цю вигідну позицію й приготували автомати до бою.}

_{- Я тут, пані… - почули всі розгублений голос невидимого слуги.}

_{- Голосе, що діється? Ти куди дивишся, дурню?! Де твій батіг?}

_{- Ха-ха-ха, — зловтішно розсміялася Шаната, — не працює батіжок, га?}

_{- Кінчай її, Рикпете! — закричав Кадим. Усі підняли автомати. Зі швидкістю блискавки Гірея метнулася до дверей. Ніхто не встиг навіть клипнути, лише Рикпет шугонув навздогін чергою з автомата по дверях; від них віялом полетіли друзки.}

_{- Треба закрити двері. Тягни все до них! Будуємо барикаду. Тут нас повік не дістати.}

_{Друзі почали тягати до дверей усе, що можна було потягти.}

_{- Шаната, біжи до моніторів, спробуй із заклинанням. Свій знайди по картинці. Кімнату, де жила, мабуть, пам’ятаєш? — сказав Рикпет.}

_{Біля закритих дверей швидко виросла гора меблів.}

_{- Васло, залишайся поки тут. На випадок чого — лупи їх, гадів, і клич на допомогу. Потім тебе змінять. Кадиме, за мною! — Рикпет розпоряджався, наче все своє життя був командиром. У його голосі не було сумнівів і вагань, командував він чітко й жорстко, й наче само собою вийшло так, що всі його слухалися. Васла лишився біля барикади, а Кадим і Рикпет побігли в моніторний зал.}

_{- Я знайшла! Знайшла! — зустрів їх радісний крик Шанати. — Ось мій монітор! У ньому моя кімната! Я знайшла!}

_{- Чудово! А тепер стукай по ньому кулаком і говори можливі заклинання. Як тільки кулак провалиться в монітор, значить, усе в порядку.}

_{Кадим і Рикпет швидко пішли вздовж стінки моніторів, кожен намагаючись знайти свій. Першим побачив свою кімнату Кадим.}

_{- Ось вона, рідненька!}

_{- Запам’ятай монітор і піди зміни Васлу.}

_{За кілька хвилин знайшов свій монітор і Рикпет. Він одразу впізнав шафу, частину стола і навіть роздивився зошит з математики.}