- Шано, дивися! — він показав дівчинці на підозрілий файл. Шана не вагалася жодної секунди й відразу вихопила магнітний випромінювач.
- Ти думаєш??.
- А ти сумніваєшся? — питанням на питання відповіла дівчинка.
Вони підлетіли майже впритул.
- …дурень, Плюх! Дотепер не можеш розколоти пароль від Інтернету! Тебе Гірея математиком зробила навіщо? Саме для цього й зробила, а ти тільки дурницями займаєшся: там віруснеш, тут віруснеш, а користі?
- Я хоч щось роблю, а ти взагалі сиднем сидиш у цій норі. Чим виправдовуватимешся перед володаркою, коли вона відродиться? Вона тебе, ледаря, у момент на цифру розкладе, і це буде абсолютно правильно.
- За що це мене на цифру? Вона що мені сказала: Хлюх, на твоїй совісті наша лабораторія, стережи її. Я цей барліг і стережу. Так що її вказівку я виконав, а ось ти!..
- А що я? — не на жарт розкип’ятився невидимий глюк. — А що я? Я тут сидів, голови не підводячи, розробляв алгоритм захоплення електронної інфраструктури фізичного світу, ти думаєш, це просте завдання? А вийшов кілька разів освіжитися, розвіятися, то ти мені зараз цим очі колеш?
- Гірея веліла сидіти й не витикатися до десятого включення, до десятого, зрозумів? А їх було тільки дев’ять! То хто наказ порушив, ти чи я? Кого вона на цифру, га? А хто напоровся на цих двох хлопчисьок? Хоч ти їм пам’ять і обнулив, а копати зараз точно почнуть!
Цифбої, затамувавши подих, слухали перепалку глюків, з якої дізнавалися страшні речі. Тепер багато чого стало зрозумілим. Зрозуміло, що замислила Гірея, зрозуміло, що трапилося з Кадимом і Васлою. їм обнулили пам’ять! Вони забули, як ходити, як говорити, хто вони, своїх батьків, тобто вони забули все. Це було справді страшно. Якщо ВП не допоможе їм, тоді ніхто не допоможе. їм доведеться вчитися заново буквально всьому.
Шана зняла із запобіжника свою зброю й питально подивилася на Рика, але той похитав головою, пальцем намалював на стінці слово «Гірея». Шана кивнула головою, потім Рик намалював цифри 9 і 10 і дописав ще одне слово — «де», поставивши величезний знак питання. Шана здивовано підняла плечі. Рик махнув рукою вбік. Обережно, щоб мешканці будиночка їх не помітили й не почули, вони відлетіли над самою землею, сховалися за якийсь файл, і тільки там Шана запитала:
- У чому річ?
- Ти чула, що сказав цей Хлюх? Він сказав, що Гірея веліла їм не витикатися до десятого включення, а їх було вже дев’ять.
- Ну то й що?
- А то! Є такі віруси, які, потрапляючи в комп, начебто сплять. А запрограмовані так, що прокидаються після певної кількості вмикань-вимикань компа. Ось я й подумав, а раптом Гірея те ж саме замислила? Це ж її аварійний варіант, правда? Значить, він вступає в дію, коли ВП накриє всю її лавочку, а її саму розкладе на цифру.
Який же їй сенс відразу вискакувати, як чортик з табакерки? Усе має заспокоїтися й забутися, а потім, потихеньку, щоб ВП нічого заздалегідь не знав, вона має знову з’явитися. Усе підготувати, вибрати час і вдарити з усієї сили! Ось як вона зробить. Дев’ять включень, значить, залишилося одне. Якщо її цифрова копія захована десь тут, виходить, після приїзду Сотникових десяте включення станеться дуже швидко, а потім спробуй поборися з цією тіткою! Мишко, лягаючи спати, точно комп виключить, а ранком включить — і все!
- О-о-ого… — почувся раптом за спиною розгублений, але голосний вигук. Вони миттєво повернулися, одночасно вихопивши магнітні пістолети. Навпроти стояли два глюки, зовсім не схожі один на одного. Один високий, широкоплечий, у шоломі, на якому була встановлена мініатюрна ракетна установка. Блискучі обладунки закривали практично все тіло, але вони не заважали бійцеві, бо рухався він легко й вільно. На одному плечі стирчала турель з кулеметом, на животі висів величезних розмірів автомат з підствольником. На поясі, у кобурах, спочивало кілька пістолетів. На обох стегнах були прив’язані піхви з величезними ножами. За цим суперозброєним глюком стояв програміст. Це було зрозуміло відразу: невисокого зросту, з кошлатою шевелюрою, худий. На тонкому носі висіли величезні окуляри. Одягнений він був у потерті джинси, картату запрану сорочку, взутий у старі кросівки. Створюючи цих глюків, Гірея, мабуть, поспішала або полінувалася виявити власну фантазію. Мабуть, змальовані вони були з якогось інтернетного коміксу.
- Ха… — від несподіванки видихнув Рик, — людина з мультфільму…