Game over

_{- Не зрозумів… Динозаврів присмажив? А їх чому? — здивовано запитав Кадим.}

_{- Це ти в мене запитуєш? Звідки мені знати? Спалив, і все тут! — і Рикпет дописав на солі: «Після цього програма зависла, і я згадав, хто я».}

_{До кімнати зайшли Васла й Оріг.}

_{- Агов, хлопці! Ідіть сюди! Рикпет сьогодні був на четвертому рівні.}

_{- Та ну? — здивувався Оріг. — Хто ж із гравців туди дістався?}

_{- Я не знаю, хто дістався, але є новини. Там живуть динозаври й незрозумілий волохатий дракон, який із динозаврів шашлики робить.}

_{І Рикпет ще раз розповів усю історію з зависанням програми, про те, що він згадав своє справжнє ім’я і як потрапив до Заекрання.}

_{- Нехай кожен обміркує цю новину, — запропонувала Шаната, багатозначно показавши рукою на розсипану сіль, але вголос продовжила: — Четвертий рівень — це для нас нове випробування. Якщо це трапилося раз, то трапиться і вдруге. Ми маємо бути готові до цього й знати, — Шаната знову махнула в бік розсипаної солі, - що нам робити.}

_{Усі сіли вечеряти. Звичайно, коли щастило зібратися разом, вони були гомінливі й веселі, але сьогодні веселощі якось не виходили. Кожен обмірковував розповідь Рикпета. Першим подав голос Кадим:}

_{- Треба згадати, як ми починали служити Гіреї. А для цього треба повторити досвід Рикпета — зупинити стрічку. Ну, і дізнатися, як це виходить.}

_{Усі зрозуміли, що Кадим пропонує підвісній програму щоб згадати, хто ж вони.}

_{- Я думав про це, - сказав Рикпет, — стрічка могла зупинитися, якщо глюки перебили глюків, тобто дракон — динозаврів. Це точно програмою не передбачено. Але могло трапитися й по-іншому: заекранник напав на заекранника.}

_{- А хіба там був інший заекранник? — запитала Шана.}

_{- А дракон? — спокійно відповів Рикпет. — Двері зачинилися, і я не бачив, зник він чи ні, коли стрічка зупинилася. Раз Гірея нас перетворила на воїнів, то що їй варто кого-небудь перетворити на дракона?}

_{- Загалом так, — підбила підсумок Шаната, — нехай кожен спробує зупинити стрічку у своїй грі.}

_{- Рикпет, Шаната, до бою!}

_{- Ого! Відразу двох!}

_{- Напевно, знову міцний горішок! Ну, що ж, Шано, гайда, покажемо йому, де раки зимують!}

РОЗДІЛ 7 Знову на четвертому рівні

_{Вони вилетіли з труби відеокарти просто в центрі величезного залу, того самого, з якого починав попередню гру Рикпет.}

_{- Шано, за мною! — крикнув він напарниці й щодуху побіг до обстріляного дверного отвору. Шана мчала за ним. Бічним зором десь на кручених сходах Рикпет побачив спалах пострілу. Із усіх сил він штовхнув Шану й відразу відчув різкий і сильний удар у плече. Його збило з ніг, і він влетів у дверний отвір уже за інерцією. Услід за ним у рятівну темряву вбігла Шана. Рикпет застогнав.}

_{- От же гад, га? От же гад! Ти як, Рику? Потерпиш трошки?}

_{- Потерплю…}

_{- Зараз я його зроблю… Потерпи, га…}

_{Шана зняла шкіряні кришечки з трубки оптичного прицілу.}

_{- А це ще навіщо? — кривлячись від болю, запитав Рикпет. — Яка користь, якщо автомат не пристріляний?}

_{- Пристріляний. Я позавчора пристріляла. Цей коридор куди веде?}

_{- Не знаю… М-м-м…}

_{Шана побігла, а потім Рикпет знепритомнів. Отямився він від болю. Шана стояла поруч з ним навколішки, намагаючись зняти обладунки з пораненого плеча.}

_{- Терпи, Рику, ще трохи…}

_{- Ти йому зробила геймовер?}

_{- Ні, але на одне життя вкоротила. З першого пострілу! Спасибі тобі, Рику! Якби не ти…}

_{- Годі тобі! Треба робити геймовер. Ідемо!}

_{Після перев’язки плече боліло менше. Рикпет, пам’ятаючи, куди йшов минулого разу, повів Шанату на нижній поверх. Ось і знайомий зал. Рикпет зупинився перед дверима, за якими в минулій грі ховався дракон.}

_{- Ось тут, — прошепотів він, — якщо він не мандрівний, то значить і зараз тут.}

_{- Що ти пропонуєш?}

_{- Якщо гравець той самий, то він цю кімнату вже знає. А ось наступну, яка на поверх нижче, — ні. Туди його треба заманювати…}

_{- Це там, де динозаври?}