Привид. Хуйова мода. Пробзділось шось у Дацькому князівстві... Коли я був царем, єбав я в жопу всіх богоносців в купі з Львом Толстим. Но це, конєшно, в смислє пєрєносном. Бо підорасів, з дєтства не любивши, посилав їх на хімію єбошить на благо Батьківщини. О часи, о Данія нещасна!
Гамлєт. Ви, батьку, там привидом вже зовсім заєбались. Шось пиздите таке, що не просцяти і за цілий тиждень. Я же вам сказав, що мститися не можу, бо всі люди - це браття на землі, окрім жидів, татар, масонів, негрів, білорусів, которих я ненавиджу. В цілому я ж гуманіст, не те шо ви, папаша. Вам тільки би горілки засадить та мамку бідну на печі єбати, аж дим із хати йде. А потім чаю посьорбати і кидати сокиру в паралізовану бабуню, в унітаза хуярить чобітьми і так же много другої хуйні за вами замічав я. Навіщо ж вам було родного брата, слабкішого за вас своїм здоров'ям, примушувать лизати вам мін'єта? От він і єбанувся, бідолашний, і це не дивно. Мати моя, бідна, ненавиділа вас, як я жидів. Мене ж, синка хорошого, любила і часто пестила. А я із нею грався у котика та білочку. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчіше, бо я дрючком переєбу єбальник щє й дядька позову і ми з ним разом таких піздюлєй вам понакладаєм, шо Данія здригнеться.
Привид. Сучій сину, хуйовий нєдоносок! Так на батька! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ї як ти родився? Чом не засунув в жопу головою і задушив? О курвяча сімейка! Зажди ж у мене! (Привид топиться у морі.)
Гамлєт. Папаша блядский, в доску заєбали. Піти би випить в барі шампаньйоли, бо в сурлі мов коти понасцикали і несвідомо хочеться лизати шершавим язиком гарачі зуби...(Гамлєт уходить, моржі ревуть, птахи кричать, море шумить.)
Дія друга
На сцені збоку стоїть рояль "Стенвей". На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку. Над ними герб висить національний. На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмідя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки. На кріслі сидить Маргаріта, мати Гамлєта, і вишива комірець в косовороточці. Вона наспівує "Камаріки". Непомітно, м'ягкою ходою підораса, входить Клавдій, хтивий дядько принца.
Клавдій. Сьогодні я гуляв на датськом взмор'є з твоїм синком красівим. Я канхвету хорошу очєнь, вкусную, єму давав, но он нє взял, муділа.
Маргарита. Какой чудак, єй богу...
Клавдій (сам до себе). Я виєбу його. (До Маргарити) Канхвєта Тузік, очєнь нє хуйова.