Чарівно збочена книжка… Гарріс і досі є одним із найкращих, найсміливіших авторів жанрової літератури.
Диявольська казка… страхітливо реалістична й жахливо правдоподібна від початку до кінця. Прописуючи власні жаскі сценарії, Гарріс дозволяє розфарбовувати їх нашій уяві. Обережно й тактовно він залучає нас до гри і робить співучасниками своєї зловісної фантазії.
Роман, який приносить величезне задоволення… Напрочуд гарне дозвілля: ви гортаєте сторінки, насичені трепетом, жахом і страхом, а також несподіваними, смаковитими й злісними ляпасами… Певно, це найкраща книга, написана в жанрі прози жахів.
Дуже зацікавлює й захоплює.
Цей роман варто було чекати 11 років… Яскраві деталі й живі діалоги… Талановито переплетений і досконало, неймовірно жаский сюжет. Від страху забиває подих, книга так гарно написана, що ви спокуситесь прочитати її за одним разом… Гарріс досягнув абсолютного успіху з «Ганнібалом»… Ми стаємо учасниками всіх подій від першої сторінки до останнього захопливого розділу. Розв’язка — одна з найбільш дивовижних, які мені випадало читати. У вас просто зірве дах.
Не відірватися… Я перечитав кожне слово в «Ганнібалі» принаймні двічі, а деякі — навіть по п’ять чи шість разів.
I. ВАШИНГТОН
Розділ 1
Здавалося б, цей день затріпотить, не встигнувши початись…
«Мустанг» Кларіс Старлінг із гуркотом влетів на похилий в’їзд до Бюро алкоголю, тютюну й вогнепальної зброї (БАТВЗ), яке розташувалося на Массачусетс-авеню в будівлі, що її з метою економії винаймали в пастора Мун Сон Мьона[1].
Ударний загін чекав у трьох автівках: побитий конспіративний фургон, що мав їхати попереду, а за ним — два чорні, укомплектовані людьми фургони SWAT[2], які наразі стояли на холостому ходу в просторому гаражі.
Старлінг витягла зі своєї машини сумку зі спорядженням і побігла до першого фургона — старого білого транспортного засобу без вікон у вантажному відсіку, з обох боків якого були приклеєні вивіски з надписом: «КРАБИ ВІД МАРСЕЛЛА».
Крізь прочинені задні двері фургона за Старлінг спостерігали четверо чоловіків. Струнка у військовій уніформі, вона швидко рухалася з вантажем свого знаряддя, волосся блищало у світлі флуоресцентних ламп.
— Жінки. Завжди спізнюються, — сказав офіцер поліції округу Колумбія.
Операцією керував спецагент БАТВЗ Джон Бріґем.
— Вона не запізнилася — я їй не «біпав», доки не отримав наводку, — відповів Бріґем. — Вона, певно, мчала сюди з самого Куантіко… Привіт, Старлінг, давай сумку.
Вона похапцем ляснула його в простягнуту долоню.
— Привіт, Джоне.
Бріґем переговорив зі скуйовдженим офіцером, що був за водія «заводського» фургона, і не встигли зачинитися задні двері, як автівка викотилася в приємний осінній день.
Кларіс Старлінг, ветеран фургонів для стеження, пірнула під окуляром перископа й зайняла місце позаду — якомога ближче до блока сухого льоду вагою в сто п’ятдесят фунтів[3], що слугував кондиціонером у тих випадках, коли доводилося сидіти нишком із вимкненим двигуном.
У старому фургоні пахло мавпарнею — запах страху й поту, що ніколи звідти не вивітрювався. За час служби в Бюро на автівці перебувало багато вивісок. Брудні та вицвілі наліпки на дверцятах з’явилися півгодини тому. Дірки від куль, заліплені мастикою «БондО», були старші.
У задні вікна були вставлені дзеркальні шибки зі спеціальним напиленням. Старлінг спостерігала за великими чорними фургонами SWAT, що їхали слідом. Вона сподівалася, що їм не доведеться годинами стирчати в тих фургонах.
Офіцери-чоловіки зміряли її очима щоразу, як вона поверталася обличчям до вікна.
Спецагент ФБР Кларіс Старлінг, тридцять два роки, завжди на вигляд відповідала своєму віку, і цей вік їй завжди личив, навіть в уніформі.
Бріґем дістав із переднього пасажирського сидіння канцелярський планшет.
— Чому ти постійно потрапляєш у таке лайно, Старлінг? — спитав він усміхаючись.
— Бо ти постійно мене на нього кличеш, — відповіла вона.
— Тут ти нам потрібна. Але ж я бачу, що тебе наказ за наказом відряджають на всілякі, Господи помилуй, облави. Нічого не розпитую, але гадаю, що в Баззардс-Пойнт[4] тебе хтось ненавидить. Краще б ти перейшла працювати до мене. Це мої хлопці, агенти Маркес Бьорк і Джон Гар, а це офіцер Болтон із поліцейського управління округу Колумбія.
1
Корейський релігійний лідер і громадський діяч, засновник «Церкви об’єднання». (
2
SWAT (special weapons assault team — «штурмова група зі спеціальним озброєнням» або special weapons and tactics — «спеціальне озброєння й тактика») — спецзагони в США, які використовують під час складних операцій, що виходять за рамки можливостей звичайних поліцейських. Назва вимовляється як суцільне слово, на відміну від більшості англійських абревіатур, які читаються по літерах.