Мейсон насупив би брови, якби їх мав, аби висловити невдоволення таким результатом.
— Ти зможеш урятувати Кицьку-Муркицьку від уколу, якщо сам згодуєш Муркиці щурячу отруту, — сказав Мейсон.
Шипляча «щ» загубилася, але Франклін усе зрозумів.
— Ти зла стара бяка, — відповів Франклін. — Ще й потворна.
Він розвернувся й вийшов із кімнати — повз ванну зі скрученими шлангами, назад в ігрову.
Мейсон стежив за ним на моніторі.
Медбрат глянув на хлопчика, уважно роздивився його, удаючи, що читає «Vogue».
Франклін більше не зважав на іграшки. Він відійшов подалі й усівся під жирафою, обличчям до стіни. Ось і все, що він міг удіяти, аби не смоктати великого пальця.
Корделл терпляче виглядав сльози. Коли медбрат побачив, як здригнулися дитячі плечі, то підійшов до хлопчика й ніжно витер сльози клаптиком стерильної тканини. А тоді поклав мокрий клаптик у Мейсонів бокал для мартіні, що охолоджувався в холодильнику ігрової поруч із апельсиновим соком і колою.
Розділ 10
Знайти медичну інформацію про доктора Лектера було нелегко. Якщо враховувати його цілковите презирство до медичних закладів і більшості лікарів-практиків, то не дивно, що в нього ніколи не було особистого терапевта.
Державна балтиморська лікарня для психічно хворих злочинців, де доктора Лектера утримували до його лиховісного переведення у Мемфіс, тепер зачинилась, і занедбану будівлю очікувало знесення.
Поліція штату Теннессі була останньою інстанцією, яка несла відповідальність за доктора Лектера до його втечі, але там наполягали, що не отримували його медичної документації. Наразі вже мертві офіцери, які перевезли його з Балтимора до Мемфіса, розписалися тоді за в’язня, але не за його медичні картки.
Старлінг провела день на телефоні й за комп’ютером, а потім вручну обшукала кімнати для зберігання речових доказів у Куантіко та в Будівлі Гувера. Вона цілий ранок лазила запилюженою, смердючою, захаращеною кімнатою доказів у поліцейському управлінні Балтимора і провела навіжений день, розбираючись із некаталогізованим Зібранням Ганнібала Лектера в Меморіальній юридичній бібліотеці Фітцгʼю, де час зупиняється, поки архіваріуси намагаються відшукати потрібні ключі.
Зрештою, їй дістався єдиний аркуш — побіжний медичний огляд доктора Лектера, який відбувся, коли його вперше заарештувала поліція штату Меріленд. І жодних історій хвороб.
Айнелл Корі пережила занепад Державної балтиморської лікарні для психічно хворих злочинців і взялася до кращих справ у Лікарняній раді штату Меріленд. Вона не захотіла розмовляти зі Старлінг у своєму кабінеті, тож вони зустрілися в кафетерії на першому поверсі.
Старлінг узяла собі за звичку приїжджати на зустрічі раніше й оглядати узгоджене місце здалеку. Корі виявилася пунктуальною до хвилини. Вона була огрядна й бліда, років тридцяти п’яти, без макіяжу та прикрас. Волосся носила майже по пояс, як і колись у старших класах, а на ноги вдягла білі сандалії з компресійними колготами.
Старлінг збирала пакетики з цукром біля кавового прилавка й спостерігала, як Корі всідається за погоджений столик.
Ви можете дотримуватися помилкової думки, що всі протестанти однакові на вигляд. Це не так. Так само як уродженці Карибів можуть відрізнити жителів одного острова від іншого, так і Старлінг, яку виховали лютерани, поглянула на цю жінку й мовила сама до себе: «Церква Христа, у крайньому випадку назарейка».
Старлінг зняла всі свої прикраси, простенький браслет і золотий кульчик зі здорового вуха, та склала їх у сумочку. Наручний годинник пластиковий, зійде. Більше зі своєю зовнішністю вона не могла нічого вдіяти.
— Інелл Корі? Хочете кави? — спитала Старлінг, тримаючи в руках дві чашки.
— Правильно казати Айнелл. Я каву не п’ю.
— Тоді я обидві вип’ю, хочете чогось іще? Я Кларіс Старлінг.
— Нічого мені не треба. Не покажете мені якесь посвідчення з фотографією?
— Звісно, — відповіла Старлінг. — Міс Корі… Можна я звертатимусь до вас на ім’я?
Жінка стенула плечима.
— Айнелл, мені потрібна допомога у справі, до якої ви особисто не маєте жодного стосунку. Я просто потребую настанов, аби знайти документацію з Державної балтиморської лікарні.
Айнелл Корі говорить із перебільшеною чіткістю, коли хоче підкреслити свою правоту чи гнів.
— Ми вже все обговорили з комісією штату під час закриття, міс…
— Старлінг.