Позаду — тихий сплеск, і вона різко озирнулася, наготувавши для удару ліхтарик, швидко засунувши руку під вітрівку, до зброї. У світлі ліхтарика Старлінг стояв високий чоловік у брудному ганчір’ї, ступивши однією величезною, набряклою ногою в калюжу. Одна рука звисала вздовж тіла. Другою він тримав осколок від розбитої тарілки. Одна нога та обидві стопи були перев’язані стрічками з простирадл.
— Привіт, — сказав він, ледве рухаючи язиком, розпухлим від стоматиту. Старлінг за п’ять футів відчувала його дихання. Рука під курткою перемістилася від зброї до балончика з «Мейсом».
— Привіт, — відповіла Старлінг. — Будь ласка, станьте туди, спиною до ґрат.
Чоловік не поворухнувся.
— Ти Сус? — спитав він.
— Ні, — сказала Старлінг. — Я не Ісус.
Голос. Старлінг пам’ятала цей голос.
— Ти Сус?!
Чоловік кривив лице.
Цей голос. Ану думай.
— Привіт, Семмі, — сказала Старлінг. — Як ти? Щойно про тебе згадувала.
Що там про Семмі? Інформація прибувала швидко, у довільному порядку. Виклав голову своєї матері на тацю для пожертв, поки паства співала «Віддавай Господу найкраще». Сказав, що то найдорожча річ у нього. У Придорожній баптистській церкві. Побивається, як казав доктор Лектер, що Ісус десь забарився.
— Ти Сус? — мовив Семмі, цього разу жалісно. Він поліз у кишеню й витяг звідти недопалок, чималий, понад два дюйми завдовжки. Виклав його на осколок тарілки й простягнув, пропонуючи Старлінг.
— Семмі, вибач, ні. Я не…
Семмі раптом ожив, розлютився, що вона не Ісус, і у вогкому коридорі загримів його голос:
Він замахнувся осколком тарілки з вигнутим, мов мотика, гострим краєм і зробив крок до Старлінг, ступивши обома ногами в калюжу, скорчивши обличчя, хапаючи вільною рукою простір між собою і Старлінг.
Спиною вона відчула тверду поверхню шаф.
— І ТИ ПІДЕШ З ІСУСОМ… ЯК БУДЕШ МОЛОДЦОМ, — промовила Старлінг голосно й чітко, мов гукала до нього з далини.
— Угу, — спокійно мовив Семмі й зупинився.
Старлінг порилася в сумочці, знайшла шоколадний батончик.
— Семмі, у мене є «снікерс». Любиш «снікерс»?
Він нічого не відповів.
Вона поклала «снікерс» на коричневу папку й простягнула її до Семмі так само, як він простягав свою тарілку.
Він зробив перший укус, навіть не знявши обгортки, потім виплюнув папір і знову вкусив, з’ївши півбатончика за одним разом.
— Семмі, тут іще хтось був?
Він проігнорував питання, поклав решту батончика на тарілку й зник за купою матраців у своїй старій камері.
— А це що, блін, таке? — спитав жіночий голос. — Дякую, Семмі.
— Хто ви? — гукнула Старлінг.
— Не ваше собаче діло.
— Ви живете тут із Семмі?
— Та ні. Прийшла на побачення. Ви не могли б нас залишити наодинці?
— Так. Відповідайте на мої питання. Ви тут давно?
— Два тижні.
— Тут іще хтось був?
— Якісь бездомні, Семмі їх вигнав.
— Семмі вас захищає?
— Полізь до мене — дізнаєшся. Я ще добре ходжу. Я дістаю харчі, а він має безпечне місце, де їх можна з’їсти. Багато хто має таку домовленість.
— Хтось із вас бере участь у якійсь соціальній програмі? Не хочете туди потрапити? Я можу допомогти.
— Він уже це пройшов. Виходиш у світ, крутишся, як шмат лайна, а тоді повертаєшся до знайомих місць. Що ви шукаєте? Чого вам треба?
— Деякі лікарняні справи.
— Якщо їх тут нема, то хтось украв — щоб до цього дійти, великого розуму не треба.
— Семмі? — покликала Старлінг. — Семмі?
Семмі не відповів.
— Він спить, — відповіла його подруга.
— Якщо я лишу тут трохи грошей, ви купите собі поїсти? — спитала Старлінг.
— Ні, я куплю випивку. Їжу можна знайти. А випивку не знайдеш. Дивіться, щоб вам у зад двері не стукнули, як будете виходити.
— Я покладу гроші на стіл, — сказала Старлінг.
Їй хотілося бігти, вона згадала, як виходила від доктора Лектера, згадала, як обхопила себе руками, коли йшла до острова спокою, де колись був пункт санітара Барні.
У світлі, що падало від сходового майданчика, Старлінг дістала з гаманця двадцятидоларову банкноту. Поклала гроші на пошарпаний, покинутий стіл Барні й притиснула порожньою винною пляшкою. Розгорнула пластиковий пакет із магазину та поклала туди обгортку від справи доктора Лектера, де тепер лежали документи Міґґса, і порожню папку самого Міґґса.