— Ми вже так близько! — пробурмотів він раптом. — Дайте подумати… дайте подумати…
Біла королева повернула до нього своє порожнє обличчя.
— Так, — тихенько мовив Рон, — це єдиний вихід… Мене мають збити.
— НІ! — вигукнули Гаррі й Герміона.
— Це шахи! — сказав Рон. — Треба йти на жертви! Я зроблю крок уперед, і вона мене забере, а ти, Гаррі, оголосиш тоді королю шах і мат!
— Але ж…
— Ти хочеш зупинити Снейпа чи ні?
— Рон…
— Слухай, якщо ти не поквапишся, він може вкрасти камінь!
Ну, що тут удієш?..
— Готові? — перепитав Рон, блідий, але рішучий. — Я йду, а ви не гайте часу після виграшу.
Ступив уперед, і біла королева кинулася на нього. Вдарила Рона по голові своєю кам'яною рукою, і він звалився додолу. Герміона скрикнула, проте лишилася на своїй клітинці. Біла королева відтягнула Рона вбік. Він був, здається, непритомним.
Затремтівши, Гаррі перейшов на три клітинки ліворуч.
Білий король скинув свою корону й пожбурив її Гаррі під ноги. Чорні виграли. Фігури вклонилися й розступилися, звільнивши шлях до дверей. Востаннє кинувши розпачливий погляд на Рона, Гаррі з Герміоною зайшли у двері й попрямували наступним переходом угору.
— А що, як він?..
— Усе з ним буде гаразд, — сказав Гаррі, намагаючись переконати в цьому й самого себе. — Як ти гадаєш, що тепер?
— Спраут підготувала пастку диявола, Флитвік, мабуть, зачарував ключі, Макґонеґел здійснила трансфігурацію, щоб оживити шахові фігури, отже, лишаються закляття Квірела і Снейпа…
Підійшли до наступних дверей.
— Усе нормально? — прошепотів Гаррі.
— Давай.
Гаррі штовхнув їх.
На них війнуло жахливим смородом, і вони швиденько прикрили носи мантіями. їхні очі сльозилися, а просто перед собою на підлозі вони побачили вже задубілого троля, ще більшого, ніж той, з яким вони билися раніше, і з кривавою ґулею на голові.
— Добре, що нам не довелося битися з оцим, — прошепотів Гаррі, обережно переступаючи через товстезну ногу троля. — Мерщій, тут нема чим дихати!
Вони відчинили наступні двері, боязко очікуючи нових сюрпризів. Проте нічого страшного не побачили. Там стояв стіл із сімома поставленими рядочком пляшками різної форми.
— Снейпове закляття! — сказав Гаррі. — Що робити?
Вони переступили через поріг, і відразу за ними в одвірку спалахнув вогонь. Це був незвичний пурпуровий вогонь. Тієї ж миті взялися чорними язиками полум'я двері попереду. Вони потрапили в пастку.
— Глянь! — Герміона схопила сувій паперу, що лежав біля пляшок. Гаррі зазирнув їй через плече, і вони прочитали:
Герміона полегшено зітхнула, і Гаррі здивовано побачив, що вона усміхається, хоча йому було аж ніяк не до сміху.
— Чудово! — сказала Герміона. — Це не чари, а логічна загадка. Безліч видатних чарівників не мали ні грама логіки і застрягли б тут навіки.
— Але таке може статися і з нами, хіба ні?
— Звичайно, ні! — заперечила Герміона. — Цейї папір усе пояснює. Є сім пляшок: у трьох — отрута; у двох — вино; одна з них допоможе нам безпечно пройти через чорний вогонь, а друга — повернутися назад через пурпуровий.
— Але як нам дізнатися, з якої пити?
— Хвилиночку!
Герміона кілька разів перечитала папір. Тоді пройшлася вздовж ряду пляшок, бурмочучи щось собі під ніс і перераховуючи їх. Нарешті заплескала в долоні.
— Все ясно! — повідомила вона. — Найменша пляшечка проведе нас крізь чорне полум'я — до каменя.
Гаррі глянув на крихітну пляшчинку.
— Там вистачить тільки одному з нас, — сказав він. — Один ковток або й менше.
Гаррі й Герміона подивилися одне на одного.
— Яка з них допоможе вернутися крізь пурпуровий вогонь?
Герміона показала на заокруглену пляшку з правого кінця.
— Випий її! — сказав Гаррі. — І не переч. Далі вернешся до Рона і візьмете дві мітли в кімнаті з летючими ключами. На мітлах ви зможете вибратися через люк і пролетіти мимо Флафі. Прямуйте відразу до соварні й відішліть Гедвіґу до Дамблдора, бо він нам потрібен. Якийсь час я спробую втримати Снейпа, але, мабуть, ненадовго…
— Гаррі, а що як з ним Відомо-Хто?
— Ну… Одного разу мені вже пощастило, прав-Да? — сказав Гаррі, показуючи на шрам. — Може, знову пощастить.
Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.
— Герміоно!
— Гаррі, ти — видатний чарівник, пам'ятай про це!
— Я?.. Я гірший від тебе! — збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.