- Ми не ображаємося, - швидко запевнив його Гаррі. - Тільки скажи, що нам робити.
- Ти, Гаррі, заміниш того слона, а Герміона піде за тобою замість тури.
- А ти?
- Я буду конем, - відповів Рон.
Шахові фігури, здається, прислухалися до розмови, бо після Ронових слів кінь, слон і тура зійшли з шахівниці, лишивши там три порожні клітинки, які й зайняли Гаррі, Рон і Герміона.
- Першими в шахах завжди починають білі, - сказав Рон, зазираючи на той бік дошки. - Ага, дивіться!
Білий пішак пішов уперед на дві клітинки.
Рон почав керувати чорними фігурами. Вони мовчки йшли туди, куди він їх скеровував. Гаррі аж ноги затрусилися. А що, як вони програють?
- Гаррі, піди по діагоналі на чотири клітинки праворуч.
Перший справжній шок стався тоді, коли вбили їхнього другого коня. Біла королева звалила його з ніг і скинула з шахівниці; бідолаха упав долілиць і не ворушився.
- Я мусив піти на цю жертву, - сказав приголомшений Рон. - Тепер можна забрати того слона. Герміоно, давай!
Кожного разу, коли вони втрачали свою фігуру, суперники були немилосердні. Невдовзі попід стіною назбиралася ціла купа поранених чорних фігур. Двічі Рон лиш останньої миті устигав помітити, що Гаррі й Герміона в небезпеці. Сам він стрибав скрізь по дошці і забрав майже стільки білих фігур, скільки було втрачено чорних.
- Ми вже так близько! - пробурмотів він раптом. - Дайте подумати... дайте подумати...
Біла королева повернула до нього своє порожнє обличчя.
- Так, - тихенько мовив Рон, - це єдиний вихід... Мене мають збити.
- НІ! - вигукнули Гаррі й Герміона.
- Це шахи! - сказав Рон. - Треба йти на жертви! Я зроблю крок уперед, і вона мене забере, а ти, Гаррі, оголосиш тоді королю шах і мат!
- Але ж...
- Ти хочеш зупинити Снейпа чи ні?
- Рон...
- Слухай, якщо ти не поквапишся, він може вкрасти камінь!
Ну, що тут удієш?..
- Готові? - перепитав Рон, блідий, але рішучий. - Я йду, а ви не гайте часу після виграшу.
Ступив уперед, і біла королева кинулася на нього. Вдарила Рона по голові своєю кам'яною рукою, і він звалився додолу. Герміона скрикнула, проте лишилася на своїй клітинці. Біла королева відтягнула Рона вбік. Він був, здається, непритомним.
Затремтівши, Гаррі перейшов на три клітинки ліворуч.
Білий король скинув свою корону й пожбурив її Гаррі під ноги. Чорні виграли. Фігури вклонилися й розступилися, звільнивши шлях до дверей. Востаннє кинувши розпачливий погляд на Рона, Гаррі з Герміоною зайшли у двері й попрямували наступним переходом угору.
- А що, як він?..
- Усе з ним буде гаразд, - сказав Гаррі, намагаючись переконати в цьому й самого себе. - Як ти гадаєш, що тепер?
- Спраут підготувала пастку диявола, Флитвік, мабуть, зачарував ключі, Макґонеґел здійснила трансфігурацію, щоб оживити шахові фігури, отже, лишаються закляття Квірела і Снейпа...
Підійшли до наступних дверей.
- Усе нормально? - прошепотів Гаррі.
- Давай.
Гаррі штовхнув їх.
На них війнуло жахливим смородом, і вони швиденько прикрили носи мантіями. Їхні очі сльозилися, а просто перед собою на підлозі вони побачили вже задубілого троля, ще більшого, ніж той, з яким вони билися раніше, і з кривавою ґулею на голові.
- Добре, що нам не довелося битися з оцим, - прошепотів Гаррі, обережно переступаючи через товстезну ногу троля. - Мерщій, тут нема чим дихати!
Вони відчинили наступні двері, боязко очікуючи нових сюрпризів. Проте нічого страшного не побачили. Там стояв стіл із сімома поставленими рядочком пляшками різної форми.
- Снейпове закляття! - сказав Гаррі. - Що робити?
Вони переступили через поріг, і відразу за ними в одвірку спалахнув вогонь. Це був незвичний, пурпуровий вогонь. Тієї ж миті взялися чорними язиками полум'я двері попереду. Вони потрапили в пастку.
- Глянь! - Герміона схопила сувій паперу, що лежав біля пляшок. Гаррі зазирнув їй через плече, і вони прочитали:
Попереду загроза, безпека вже позаду,
та дві з нас можуть повісти, як дати собі раду.
Одна з семи підкаже, як досягти мети,
як іншу раптом вип'єш - назад повернеш ти.
У двох із нас налите вино із кропиви,
а ще у трьох - отрута для шлунка й голови.
Тож вибирай, інакше - назавжди тут заснеш,
щоб вижити, чотирипідказки ти знайдеш.
По-перше:як підступно отруту не ховай,
вона завжди ліворуч від кропиви - вважай!
По-друге:різні пляшечки стоять по два кінці,
як хочеш рушити вперед - не руш пляшчини ці.
По-третє:всі ці пляшечки за розмірами різні,
але ні карлик, ні гігант не містять трунки грізні.
І по-четверте:другі скраю - однакові на смак,
хоч зовні близнюками їх ти не назвеш ніяк.
Герміона полегшено зітхнула, і Гаррі здивовано побачив, що вона усміхається, хоча йому було аж ніяк не до сміху.
- Чудово! - сказала Герміона. - Це не чари, а логічна загадка. Безліч видатних чарівників не мали ні грама логіки і застрягли б тут навіки.
- Але таке може статися і з нами, хіба ні?
- Звичайно, ні! - заперечила Герміона. - Цей папір усе пояснює. Є сім пляшок: у трьох - отрута; у двох - вино; одна з них допоможе нам безпечно пройти через чорний вогонь, а друга - повернутися назад через пурпуровий.
- Але як нам дізнатися, з якої пити?
- Хвилиночку!
Герміона кілька разів перечитала папір. Тоді пройшлася вздовж ряду пляшок, бурмочучи щось собі під ніс і перераховуючи їх. Нарешті заплескала в долоні.
- Все ясно! - повідомила вона. - Найменша пляшечка проведе нас крізь чорне полум'я - до каменя.
Гаррі глянув на крихітну пляшчинку.
- Там вистачить тільки одному з нас, - сказав він. - Один ковток або й менше.
Гаррі й Герміона подивилися одне на одного.
- Яка з них допоможе вернутися крізь пурпуровий вогонь?
Герміона показала на заокруглену пляшку з правого кінця.
- Випий її! - сказав Гаррі. - І не переч. Далі вернешся до Рона і візьмете дві мітли в кімнаті з летючими ключами. На мітлах ви зможете вибратися через люк і пролетіти мимо Флафі. Прямуйте відразу до соварні й відішліть Гедвіґу до Дамблдора, бо він нам потрібен. Якийсь час я спробую втримати Снейпа, але, мабуть, ненадовго...
- Гаррі, а що як з ним Відомо-Хто?
- Ну... Одного разу мені вже пощастило, правда? - сказав Гаррі, показуючи на шрам. - Може, знову пощастить.
Герміонині вуста затремтіли й вона раптом кинулася до Гаррі, обхопивши його обома руками.
- Герміоно!
- Гаррі, ти - видатний чарівник, пам'ятай про це!
- Я?.. Я гірший від тебе! - збентежено відповів Гаррі, коли Герміона розімкнула свої обійми.
- Що там я? - заперечила Герміона. - Книжки! Розум! Є важливіші речі - дружба, відвага, і... ой, Гаррі, бережи себе!
- Пий перша, - сказав Гаррі. - Ти впевнена, що все правильно розгадала, так?
- Абсолютно! - відповіла Герміона.
Вона добряче надсьорбнула з круглої пляшечки скраю і здригнулася.
- Це часом не отрута? - стурбовано запитав Гаррі.
- Ні. Просто воно холодне, як лід.
- Біжи швиденько, поки це діє!
- Щасти тобі! Бережися!..
- БІЖИ!!!
Герміона повернулася й рушила просто через пурпурове полум'я.
Гаррі глибоко вдихнув, узяв найменшу пляшечку і став обличчям до чорного вогню.
- Я йду! - вимовив він, одним ковтком спорожнивши пляшечку.
Його тіло й справді немов закрижаніло. Гаррі поклав пляшечку і рушив уперед. Він напружився й побачив, як чорні язики полум'я лижуть йому тіло, але нічого не відчував. Якусь мить він не бачив нічого, окрім темного вогню, - а тоді опинився по той бік, в останній кімнаті.
Там уже хтось був - але не Снейп. І навіть не Волдеморт.
- РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ -
Чоловік з двома обличчями
То був Квірел.