Гаррі, Рон та Герміона повернулися в Гоґсмід, а звідтіля подалися до Гоґвортсу.
— Цікаво, чи Персі знає всі оті речі про Кравча? — міркував уголос Рон, поки вони йшли дорогою до замку. — Та йому, мабуть, байдуже... напевно, він через це ще більше захоплювався б Кравчем. Персі любить закони і тому скаже, що Кравч відмовився їх порушувати навіть заради рідного сина.
— Персі нізащо не віддав би дементорам когось зі своєї родини, — суворо сказала Герміона.
— Не знаю, — засумнівався Рон. — Якби він подумав, що ми стоїмо на заваді його кар'єрі... Персі дуже честолюбний...
Вони піднялися сходами до вестибюлю. З Великої зали долинали заманливі запахи обіду.
— Бідний старий Сопун, — сказав Рон, принюхуючись. — Мабуть, він тебе, Гаррі, дуже любить... Уяви собі — харчуватися щурами.
— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ —
Божевілля містера Кравча
У неділю по сніданку Гаррі, Рон та Герміона піднялися до соварні, щоб за порадою Сіріуса відіслати листа Персі: спитати, чи не бачився він останнім часом з містером Кравчем? Листа доручили Гедвізі, бо вона давно вже не мала роботи. Провівши сову поглядами, друзі зійшли до кухні, щоб подарувати Добі шкарпетки.
Ельфи-домовики зустріли їх радісно й привітно, примудряючись одночасно кланятися, робити реверанси і заварювати для гостей чай. Добі не тямився від захвату.
— Гаррі Поттер до Добі занадто добрий! — пищав він, витираючи зі своїх величезних очей рясні сльози.
— Добі, тими зяброростями ти врятував мені життя, — із вдячністю сказав Гаррі.
— Чи можна мені ще кілька тістечок? — звернувся Рон до сяючих ельфів.
— Ти щойно снідав! — обурилася Герміона.
Та четверо ельфів уже несли до них чималий срібний таріль з тістечками.
— Треба відіслати їжі Сопунові, — пробурмотів Гаррі.
— Добра думка, — підтримав Рон. — Дамо Леву роботу. Ви принесете ще трохи харчів, правда? — спитав він ельфів. Ті радісно закивали й заметушилися.
— Добі, а де Вінкі? — поцікавилася Герміона, оглядаючи кухню.
— Вінкі біля каміна, панночко, — тихо відповів Добі, і його вуха сумно обвисли.
— О Боже! — вигукнула Герміона, помітивши Вінкі. Гаррі теж поглянув на камін. Вінкі сиділа на тому самому ослінчику, що й минулого разу, але тепер вона була така бруднюча, що ледве вирізнялася на тлі закопченої цегли каміна. Одяг на ній був подертий і давно не праний. У руці вона стискала пляшку маслопива й погойдувалася на ослінчику, втупившись у вогонь. Раз чи двічі ельфиня голосно гикнула.
— Вінкі дійшла до шести пляшок на день, — скрушно прошепотів Добі.
— Це ж не дуже міцний напій, — сказав Гаррі.
Та Добі похитав головою:
— Для ельфів-домовиків дуже міцний, паничу..
Вінкі знову гикнула. Ельфи, котрі принесли тістечка, повернулися до своєї роботи і час від часу кидали на неї несхвальні погляди.
— Вінкі чахне, паничу Гаррі Поттер, — сумно прошепотів Добі. — Вінкі хоче додому. Вона й далі думає, що містер Кравч — її господар, паничу. Добі ніяк не може переконати її, що тепер господарем став професор Дамблдор.
— Агов, Вінкі! — Гаррі раптом сяйнула одна ідея. Він підійшов до ельфині й нахилився над нею, — ти не знаєш, що сталося з містером Кравчем? Він перестав з'являтися на Тричаклунському турнірі.
Очі Вінкі заблищали. Її величезні зіниці втупилися в Гаррі. Вона знову трохи хитнулася, а тоді сказала:
— Хазяїн перестати — гик! — приходити?
— Еге ж, — підтвердив Гаррі, — ми його не бачили ще з першого завдання. У "Щоденному віщуні" пишуть, що він захворів.
Вінкі похиталася ще трохи, дивлячись на Гаррі затуманеним поглядом.
— Хазяїн — гик! — хворий? — Її нижня губа затремтіла.
— Ми не певні, чи це правда, — швидко додала Герміона.
— Хазяїнові потрібна його — гик! — Вінкі! — запхинькала ельфиня. — Хазяїн не подужати — гик! — робити все — гик! — сам...
— Вінкі, інші люди самі собі дають раду з домашніми клопотами, — строго промовила Герміона.
— Вінкі — гик! — робити не лише — гик! — домашню роботу для містера Кравча! — обурено запищала Вінкі, розхитуючись іще більше й розливаючи маслопиво на брудну блузку. — Хазяїн — гик! — довіряти Вінкі — гик! — найважливіші — гик! — найтаємніші...
— Що? — спитав Гаррі.
Але Вінкі сильно затрясла головою, вихлюпнувши на себе ще більше маслопива.
— Вінкі берегти — гик! — хазяїнові таємниці, — войовничо сказала вона і захиталася ще дужче, суворо дивлячись на Гаррі перекошеними очима. — Ви — гик! — пхати носа, от.
— Вінкі не повинна так розмовляти з Гаррі Поттером! — гнівно сказав Добі. — Гаррі Поттер сміливий і шляхетний, і ніколи не пхає носа в чужі справи!
— Він пхати носа — гик! — в особисті й таємні справи — гик! — мого хазяїна — гик! Вінкі — хороша ельфиня-домовичка — гик! — Вінкі тримати язика за зубами — гик! Люди намагатися — гик! — підглядати й пхати свої носи — гик! — повіки Вінкі опустилися й вона несподівано зіслизнула з табурета, впала перед каміном і голосно захропла. Порожня пляшка з-під маслопива відкотилася по викладеній плиткою підлозі.
З півдесятка ельфів поспішили до Вінкі. Їхні обличчя кривилися від огиди. Один підняв пляшку, а інші накрили Вінкі картатою чорно-білою скатертиною, щоб її ніхто не бачив.
— Нам дуже прикро, що вам довелося це побачити! — пропищав найближчий ельф, хитаючи головою з дуже присоромленим виглядом. — Маємо надію, що ви не подумаєте, ніби ми всі такі, як ця Вінкі!
— Вона дуже нещасна! — розсердилася Герміона. — Краще б ви її підбадьорили, а не накривали скатертиною!