— Скаржилися на слабкі заходи безпеки під час світового кубка, — пояснив Персі. — Вимагали компенсації за знищене майно. Мандангус Флечер виставив претензію на дванадцятикімнатне шатро з сауною. Але зі мною цей номер не пройде. Я достеменно знаю, що він спав під плащем, нап'ятим на дві палиці.
Місіс Візлі глянула на дідівський годинник у кутку. Гаррі подобався цей годинник. З нього не було ніякої користі, якщо ви хотіли довідатися, котра зараз година, зате він мав інші переваги. Там було дев'ять позолочених стрілок, на кожній було викарбуване ім'я когось із родини Візлі. На циферблаті не було цифр, тільки написи, що вказували на можливе місце перебування членів родини. Це були такі написи, як "удома", "у школі", "на роботі", а ще "загубився", "в лікарні", "у в'язниці", а там, де в нормального годинника мала б бути цифра "12", було написано "смертельна небезпека".
Вісім стрілок показували зараз на позначку "вдома", крім найдовшої стрілки, що позначала містера Візлі. Вона зупинилася біля напису "на роботі". Місіс Візлі зітхнула.
— Ваш батько не ходив у вихідні на службу ще з часів Відомо-Кого, — сказала вона. — Його примушують забагато працювати. Якщо він зараз не повернеться, то вечеря захолоне.
— Батько відчуває, що мусить виправити свою помилку, зроблену під час матчу, — проказав Персі. — Правду кажучи, не дуже мудро було виголошувати привселюдно заяву, не узгодивши її спочатку з начальником свого відділу...
— Як ти смієш звинувачувати батька в тому, що понавигадувала та ідіотка Скітер! — розсердилася місіс Візлі.
— Якби тато нічого не сказав, то Ріта написала б, яка це страшенна ганьба, що ніхто з міністерства не прокоментував ситуацію, — втрутився Білл, котрий грав з Роном у шахи. — Ріта Скітер завжди поливає всіх брудом. Пам'ятаєте, як вона брала інтерв'ю у зламувачів заклять з "Ґрінґотсу" й назвала мене "довговолосим бовдуром"?
— Бо волосся в тебе й справді довге, — лагідно промовила місіс Візлі. — Якби ти мені дозволив...
— Ні, мамо.
У вікно вітальні періщив дощ. Герміона захоплено читала "Стандартну книгу заклинань" для четвертого класу. Місіс Візлі купила по такій книзі для неї, Гаррі й Рона на алеї Діаґон. Чарлі латав вогнетривку лижну шапочку. Гаррі натирав свою "Вогнеблискавку", а біля його ніг лежав розкритий набір для доглядання за мітлою, подарований йому Герміоною на тринадцятиріччя. Фред і Джордж сиділи в найдальшому кутку, схилившись над аркушем пергаменту, і пошепки про щось перемовлялися.
— Що це ви там робите? — гостро зиркнула на близнюків місіс Візлі.
— Домашню роботу, — невпевнено відповів Фред.
— Не мели дурниць, ви ж на канікулах, — сказала місіс Візлі.
— Та це ще з минулого року, — пояснив Джордж.
— Ви часом не складаєте нові бланки замовлень? — проникливо спитала місіс Візлі. — Ви часом не задумали відновлювати "Відьмацькі витівки Візлів?
— Мамо, — глянув на неї знизу вгору Фред, болісно викрививши лице. — Якщо "Гоґвортський експрес" завтра зійде з рейок і ми з Джорджем загинемо, то як тобі буде на душі, коли ти згадаєш, що останніми словами, які ми від тебе чули, було таке безпідставне звинувачення?
Усі засміялися, навіть сама місіс Візлі.
— О, батько вже повертається! — раптом вигукнула вона, ще раз глянувши на годинника.
Стрілка містера Візлі пересунулася з позначки "на роботі" до напису "в дорозі". Ще за мить вона зупинилася на позначці "вдома", і всі почули з кухні його голос.
— Іду, Артуре! — гукнула місіс Візлі, поспішаючи з кімнати, і за кілька секунд до затишної вітальні зайшов містер Візлі, тримаючи на таці свою вечерю. Вигляд у нього був виснажений.
— Усе пропало, — сказав він місіс Візлі, сідаючи в крісло біля каміна і неохоче длубаючись у вже трохи прив'ялій цвітній капусті. — Ріта Скітер цілий тиждень щось винюхувала, намагаючись знайти ще якісь міністерські промахи. А тепер вона довідалася про зникнення бідолашної Берти, і це буде на першій шпальті завтрашнього "Віщуна". А я ж казав Беґменові, що він давно б уже мав послати когось на її розшуки.
— Містер Кравч говорив про це багато тижнів поспіль, — вставив своїх п'ять копійок Персі.
— Кравчеві ще пощастило, що Ріта нічого не рознюхала про Вінкі, — роздратовано сказав містер Візлі. — Вона б тоді цілий тиждень смакувала, що ельфиню-домовичку піймали з чарівною паличкою, котрою було вичаклувано Чорну мітку.
— Ми ж усі, здається, дійшли згоди, що ця ельфиня, хоч вона й безвідповідальна, просто не в змозі була вичаклувати Мітку! — палко заперечив Персі.
— На мою думку, містерові Кравчу страшенно пощастило, що в "Щоденному віщуні" ніхто не довідався, як він жахливо поводиться з ельфами! — буркнула Герміона.
— Послухай мене, Герміоно! — сказав Персі. — Такий високопосадовий міністерський службовець, як містер Кравч, заслуговує на цілковитий послух з боку своїх слуг...
— Своїх рабів! — пронизливо вигукнула Герміона. — Він же нічого Вінкі не платив!
— Підіть краще нагору й перевірте, чи все добре спакували! — перервала суперечку місіс Візлі. — Мерщій!
Гаррі зібрав набір для доглядання за мітлою, закинув на плече "Вогнеблискавку" й піднявся нагору вслід за Роном. Дощ тарабанив ще дужче. До нього долучалися завивання вітру та стогін упиря на горищі. Коли вони зайшли до кімнати, у клітці почала галасувати й підстрибувати Левконія. Здавалося, вигляд напівспакованих валіз доводив її до шалу.
— Кинь їй "совлодощів", — Рон простяг Гаррі невеличкий пакетик, — може, на якийсь час змовкне.