- Я згоден, - кивнув Гаррі - Можна почути загадку?
Істота сіла на задні лапи просто посеред коридору й продекламувала:
Гаррі мовчки витріщився на сфінкса.
- А можна ще раз?.. Тільки повільніше... - невпевнено попросив він.
Жінка-сфінкс посміхнулася і повторила вірш.
- Усі підказки зводяться до істоти, яку мені не хотілося б цілувати? - спитав Гаррі.
На обличчі сфінкса з'явився загадковий усміх. Гаррі сприйняв його як ствердну відповідь. Тоді напружив мозок. Існувало чимало істот, котрих йому не хотілося б цілувати. Спершу він подумав про вибухозадих скрутів - але зрозумів, що не все так просто. Треба було помізкувати над підказками...
- Балетна фігура і помах руки, - пробурмотів Гаррі, - який у цьому словесний зв'язок? Прощання?.. Ні, це ще не відповідь!.. Я знаю лише одну балетну фігуру - «па». А помах руки - може, «па-па»?.. Я повернуся до цієї підказки пізніше... Можна наступну?
Вона повторила наступні два рядки.
- Здобути середину звуку? - тихо повторив Гаррі. - Як це? Може, якось заспівати?.. Звук... Його середина... Може, «у», може, «ву»?.. Повтори, будь ласка, останню підказку!
Жінка-сфінкс проказала останні рядки.
- «Кінець у початку й початок кінця...» - мовив Гаррі. - Якась абракадабра... Якого початку? Якого кінця?.. Початок - кінець... Кінець у початку - «к»? Початок кінця - також «к»?..
Істота знову лише всміхнулася.
- ...ук... вук... - складав відгадки Гаррі, вже й сам походжаючи туди-сюди. - Кого б я не хотів цілувати?.. Па-ву-к... Павука!
Жінка-сфінкс широко всміхнулася. Тоді звелася, випростала передні лапи й відступила вбік.
- Дякую! - вигукнув Гаррі і, вражений власною кмітливістю, кинувся по коридору вперед.
Він уже мав би бути близько, вже от-от... Чарівна паличка показувала, що він іде точно за курсом. Якщо на шляху не трапиться нічого жахливого, то він матиме всі шанси...
Попереду знову виринуло кілька різних коридорів.
- Скеруй мене! - прошепотів він до чарівної палички. Та описала коло і вказала праворуч. Він кинувся бігти цим коридором і незабаром побачив попереду світло.
Тричаклунський кубок мерехтів на постаменті не далі, ніж за сто метрів. Гаррі побіг швидше, та раптом з коридору попереду вискочила якась темна постать, яка теж помчала туди.
Седрик зібрався дістатися до Кубка першим. Він біг так швидко, що Гаррі зрозумів - йому не наздогнати Седрика, котрий до того ж був вищий і мав набагато довші ноги.
І раптом зліва над живоплотом Гаррі помітив щось велетенське. Воно швидко рухалося коридором, що перетинався з його власним, і Седрик от-от мав з ним зіткнутися. Та Седрик не зауважив небезпеки, адже його очі були прикуті до Кубка.
- Седрику! - закричав Гаррі. - Зліва!
Седрик глянув ліворуч і саме вчасно відхилився від зіткнення з перешкодою, але, поспішаючи, спіткнувся і чарівна паличка вилетіла йому з руки. Назустріч Седрикові сунув велетенський павук.
- Закляктус! - знову закричав Гаррі. Закляття вдарило павука по здоровенному волохатому чорному тілу, але подіяло не сильніше, ніж камінь. Павук хитнувся, побачив Гаррі й посунув на нього.
- Закляктус! Імпедімента! Закляктус!
Та це не допомагало. Або павук був дуже великий, або дуже магічний, але закляття його лише дратували. Переляканий Гаррі встиг помітити вісім блискучих чорних очей і гострі, мов бритва, клешні, перед тим, як монстр навис над ним.
Передні лапи чудовиська підняли Гаррі в повітря. Шалено борсаючись, він намагався вирватися. Клешня наблизилася до його ноги - і наступної миті Гаррі пройняв пекучий біль. Він чув, як Седрик теж волає «Закляктус!»-таце не діяло. Тоді Гаррі, не чекаючи, поки клешні павука розкриються, підняв чарівну паличку і закричав:
- Експеліармус!
Це подіяло - роззброювальне закляття змусило павука випустити Гаррі. Та це означало, що бідолаха гепнувся на землю з майже чотириметрової висоти просто на ушкоджену ногу. Не гаючи часу, він націлився павукові в живіт, точнісінько так, як уже вчинив зі скрутом, і закричав «Закляктус!» одночасно із Седриком.