- Так, - посміхнувся Гаррі, - цілком.
- А де Білл, Чарлі і Пер... Пер... Персі? - поцікавився Джордж, з усієї сили позіхаючи.
- Вони вирішили туди явитися, - сказала місіс Візлі, ставлячи на стіл великий баняк, з якого почала накладати в миски вівсянку. - Щоб іще трохи поспати.
Гаррі знав, що явлення - дуже складна процедура. Вона означала зникнення в одному місці й майже негайне виникнення в іншому.
- То вони ще й досі в ліжку? - сварливо буркнув Фред, підсовуючи до себе миску з вівсянкою. - А чому нам не можна являтися?
- Бо ви для цього ще замолоді і не склали іспиту, - відрубала місіс Візлі. - А де ж дівчата?
Вона швиденько вийшла з кухні і задріботіла по сходах.
- Треба складати іспит з явлення? - здивувався Гаррі.
- О, так, - відповів містер Візлі, надійно ховаючи квитки в задній кишені джинсів. - Відділ магічного транспортування днями оштрафував одну пару за явлення без ліцензії. Являтися нелегко і, якщо це виконати неналежним чином, то можуть виникнути ускладнення. Скажімо, та пара, про яку я згадав, узяла й половнулася.
Усі здригнулися, крім Гаррі.
- Е-е... половнулася? - перепитав він.
- Тобто загубили половину самих себе, - пояснив містер Візлі, додаючи до каші кілька ложок меляси. - Тож зрозуміло, що вони застрягли. Не могли зрушити ні назад ні вперед. Мусили чекати рятунку від групи скасування випадкових чарів. Стільки паперів довелося оформляти, скажу вам! А як же було тим маґлам, що побачили загублені частини тіл...
Гаррі раптом уявив собі пару ніг та око, що лежать, покинуті, на бруківці Прівіт-драйв.
- Вони вціліли? - спитав він, здригнувшись.
- А-а, так, - буденно відповів містер Візлі. - Проте на них наклали великий штраф, тож навряд чи їм найближчим часом захочеться повторити свої подвиги. З явленням легковажити не можна. Навіть серед дорослих чарівників багато хто не хоче за нього братися. Надають перевагу мітлам - повільніше, зате безпечніше.
- Але Білл, Чарлі й Персі вміють це робити?
- Чарлі мусив складати іспит двічі, - вишкірився Фред. - 3 першої спроби в нього нічого не вийшло - явився на п'ять миль південніше запланованого місця, звалився прямо на голову якійсь бідолашній бабусі, що йшла в магазин.
- Але з другого разу він склав, - втрутилася місіс Візлі, що саме повернулася на кухню, де всі щиро сміялися.
- Персі склав іспит щойно два тижні тому, - додав Джордж. - Відтоді він щоранку являється на кухні - просто так, для перевірки.
У коридорі почулися кроки, й на кухню зайшли Герміона та Джіні, обидві бліді й невиспані.
- Навіщо нас так рано розбудили? - Джіні, потираючи очі, сіла за стіл.
- Нам далеченько йти, - пояснив містер Візлі.
- Йти? - перепитав Гаррі. - Ми що, на Кубок світу підемо пішки?
- Ні-ні, то дуже далеко, - усміхнувся містер Візлі. - Але частину дороги доведеться пройти. Просто чарівникам дуже важко збиратися великими групами, не привертаючи маґлівської уваги. Навіть за найсприятливіших умов ми під час подорожей маємо бути вельми обачними, а що вже казати про таку величезну подію, як Кубок світу з квідичу...
- Джордже! - раптом крикнула місіс Візлі, й усі аж підскочили.
- Що? - озвався Джордж невинним тоном, який, однак, нікого не міг обманути.
- Що то в тебе в кишені?
- Нічого!
- Не бреши мені!
Місіс Візлі спрямувала чарівну паличку на Джорджеву кишеню й вигукнула «Акціо!»
Кілька дрібних барвистих предметів вилетіло з кишені. Джордж хотів було їх упіймати, та не встиг, і вони опинилися прямо в простягненій долоні місіс Візлі.
- Ми ж тобі веліли їх знищити! - обурилася місіс Візлі, демонструючи всім іриски-язикодризки. - Ми ж тобі казали їх повикидати! Ану, вивертайте кишені! Обидва!
Сцена була не з приємних. Близнюки вочевидь намагалися потай винести з дому якомога більше ірисок, тож місіс Візлі, щоб їх виявити, мусила вдатися до замовляння-викликання.
- Акціо! Акціо! Акціо! - вигукувала вона, й іриски вилітали з найнесподіваніших місць, скажімо, з підкладки Джорджевої куртки або з манжетів Фредових штанів.
- Ми цілих півроку їх розробляли! - кричав Фред матері, котра викидала іриски.
- Гарно ж ви змарнували півроку! - верещала у відповідь вона. - Не дивно, що ви отримали так мало СОВ!
Отож, коли вони виходили з дому, атмосфера була далека від доброзичливої. Місіс Візлі все ще була сердита, коли цілувала містера Візлі в щоку, а близнюки взагалі з нею не попрощалися - мовчки натягли на спини наплічники й рушили до дверей.
- Гарно відпочивайте, - побажала всім місіс Візлі, - і будьте чемні, - гукнула вона вслід близнюкам, але ті навіть не озирнулися. - Я відішлю Білла, Чарлі й Персі приблизно опівдні, - сказала місіс Візлі містерові Візлі, що вийшов на темне подвір'я разом з Гаррі, Роном, Герміоною та Джіні.