Великий трилисник розтав у повітрі, леприкони приземлилися на поле з другого боку від віїл, посідали по-турецькому й приготувались дивитися матч.
- А зараз, пані й панове, вітаймо національну збірну Болгарії з квідичу! Зустрічайте - Дімітров!
Болгарські вболівальники несамовито заплескали, і на поле кулею вилетіла верхи на мітлі фігура в яскраво-червоній формі.
- Іванова!
Промчалася ще одна яскраво-червона постать.
- Зоґраф!.. Левський!.. Вулчанов!.. Волков!.. І-і-і-і-і-і... Крум!
- Це він, це він! - закричав Рон, стежачи за Крумом у всенокль. Гаррі швидко навів різкість на своєму всеноклі.
Віктор Крум був худий, чорнявий, з жовтуватою шкірою, мав великого гачкуватого носа й густі чорні брови. Скидався на великого хижого птаха. Важко було повірити, що йому лише вісімнадцять років.
- А тепер прошу привітати... національну збірну Ірландії! - загорлав Беґмен. - Ось вони... Коннолі!.. Раян!.. Трой!.. Малет!.. Моран!.. Квіґлі! І-і-і-і-і-і... Линч!
Над полем блискавично промайнули сім зелених плям. Гаррі покрутив на всеноклі трибок і гравці сповільнили свій рух. Тепер він зміг прочитати на їхніх мітлах напис «Вогнеблискавка», а також розібрати прізвища, вишиті сріблом у них на спинах.
- А зараз - суддя матчу, що прибув аж з Єгипту, достойний чарголова Міжнародної асоціації квідичу Гасан Мустафа!
На поле вийшов невисокий і худорлявий чарівник. Він був геть лисий, зате мав пишні, як у дядька Вернона, вуса та мантію, сліпучо-золоту, як і весь стадіон. З-під його вусів стирчав срібний свисток. В одній руці суддя тримав мітлу, а в другій - велику дерев'яну коробку. Гаррі знову виставив трибок всенокля на нормальну швидкість і почав дивитися, як Мустафа осідлав мітлу і відкрив коробку. З неї вилетіли чотири м'ячі - яскраво-червоний квафел, два чорні бладжери і (Гаррі встиг його побачити тільки на частку секунди) малесенький крилатий Золотий снич. Різко свиснувши у свисток, Мустафа злетів у повітря вслід за м'ячами.
- Почало-о-о-о-ося! - заволав Беґмен. - М'ячем володіє Малет! Трой! Моран! Дімітров! Знову Малет! Трой! Левський! Моран!
Гаррі ще ніколи не бачив такої гри в квідич. Він так міцно притискав до очей всенокля, що окуляри аж врізалися в перенісся. Гравці шугали неймовірно швидко. Загоничі так блискавично кидали одне одному квафела, що Беґмен ледве встигав називати їхні прізвища. Гаррі знову покрутив трибок «сповільнення» з правого боку всенокля і натис кнопку «коментар» згори. Гравці негайно сповільнили рух, а впоперек лінз поповзли сліпучі пурпурові літери.
«Бойовий порядок «Голова яструба» - прочитав Гаррі й побачив, як троє ірландських загоничів - Трой у центрі, а загонички Малет та Моран з боків і трохи позаду - нападали на болгар. «Фінт Порскова» - з'явився наступний напис, коли Трой удав, що злітає з квафелом угору, і цим відтяг на себе болгарську загоничку Іванову, а тоді кинув квафела Моран. Болгарський відбивач Волков щосили вдарив бладжера своєю невеличкою биткою і скерував його на Моран. Моран пірнула вниз, щоб ухилитися від бладжера, й випустила квафела, якого мерщій підхопив Левський, що чатував, кружляючи внизу під Моран.
- ТРОЙ ЗАБИВАЄ! - загорлав Беґмен, а стадіон вибухнув шквалом оплесків та криків. - 10:0 на користь Ірландії!
- Що? - крикнув Гаррі, рвучко позираючи всеноклем на всі боки. - Але ж Левський упіймав квафела!
- Гаррі, якщо не будеш дивитися на нормальній швидкості, то пропустиш усе на світі! - крикнула Герміона. Вона підстрибувала й розмахувала руками, поки Трой робив над стадіоном коло пошани. Гаррі швидко зиркнув поверх усенокля й побачив, що леприкони знову знялися в повітря й утворили великий сяючий трилисник. З другого боку поля на все це похмуро позирали віїли.
Гаррі, злий на себе самого, знову поставив трибок на нормальну швидкість, а гра тим часом поновилася.
Гаррі дуже добре відчував тонкощі квідичу: було очевидно, що ірландські загоничі грають блискуче. Вони бездоганно доповнювали одне одного і немовби читали думки партнерів, обираючи найдосконаліші позиції. Стрічка в Гаррі на грудях без упину вигукувала їхні прізвища: «Трой... Малет... Моран!» За наступні десять хвилин Ірландія забила ще двічі, довівши рахунок до 30:0, чим викликала громове ревіння та оплески своїх прихильників у зеленому одязі.
Гра ставала дедалі швидшою, але й брутальнішою. Болгарські відбивачі Волков і Вулчанов люто гатили по бладжерах, цілячись в ірландських загоничів і заважаючи їм виконувати свої найкращі фінти. Двічі вони змусили їх розлетітися навсібіч, а тоді, нарешті, Іванова прорвала ірландську оборону, перехитрила воротаря Раяна й забила Ірландії перший гол.