— Ти, Горацію, ще не такий старий, як я, — заперечив Дамблдор.
— То, може й тобі вже пора подумати про пенсію, — відверто порадив Слизоріг. Його червонуваті очі помітили поранену Дамблдорову руку. — Бачу, не та вже реакція, що колись.
— Твоя правда, — спокійно погодився Дамблдор і струснув рукавом, показуючи кінчики обгорілих і почорнілих пальців; від їхнього вигляду Гаррі неприємно закололо в потилиці. — Без сумніву, я повільніший, ніж колись. Та з іншого боку…
Він знизав плечима і широко розвів руками, немовби демонструючи, що кожен вік має свої переваги, і Гаррі помітив на його неушкодженій руці перстень, якого він раніше в Дамблдора не бачив: великий, доволі грубо зроблений з якогось схожого на золото металу, оздоблений важким чорним каменем, тріснутим посередині. Слизорогові очі теж на якусь мить прикипіли до персня, і Гаррі помітив, як його широкий лоб збрижили дрібні зморшки.
— То всі ці запобіжні заходи проти непроханих гостей, Горацію… вони для смертежерів чи для мене? — поцікавився Дамблдор.
— А що треба смертежерам від такого нікчемного старого пенька, як я? — здивувався Слизоріг.
— Гадаю, вони були б не проти використати твої неабиякі здібності для насильства, катування і вбивства, — припустив Дамблдор. — Невже ти хочеш сказати, що вони тебе ще не вербували?
Слизоріг злісно зиркнув на Дамблдора, а тоді пробурмотів:
— Я не давав їм такої нагоди. Я цілий рік переїжджав. Ніколи не сидів на одному місці довше тижня. Міняв один маґлівський будинок на інший… господарі цієї хати зараз у відпустці на Канарських островах. Тут приємно, шкода буде покидати. Переселятися легко, досить зачарувати елементарним «Вогнеморозком» ту сміховинну сигналізацію від грабіжників, якою маґли користуються замість стервоскопів, і постаратися, щоб сусіди не бачили, як ти заносиш піаніно.
— Дотепно, — визнав Дамблдор. — Але ж це досить утомливий спосіб життя для нікчемного старого пенька, що прагне спокою. А от якби ти повернувся в Гоґвортс…
— Албусе, якщо ти хочеш сказати, що в тій мерзенній школі моє життя буде спокійніше, то краще помовч! Хоч я й переховуюся, але й до мене долітали деякі незрозумілі чутки, пов’язані з відходом Долорес Амбридж! Якщо ти так ставишся до вчителів…
— Професорка Амбридж посварилася з кентаврами, — урвав його Дамблдор. — Гадаю, що тобі, Горацію, вистачило б клепки не тинятися в Забороненому лісі, називаючи орду розлючених кентаврів «брудними покручами».
— Оце вона таке утнула? — перепитав Слизоріг. — Ідіотка. Ніколи її не любив.
Гаррі захихотів, і Дамблдор зі Слизорогом озирнулися на нього.
— Вибачте, — швиденько сказав Гаррі. — Просто… мені вона теж не подобалася.
Дамблдор зненацька підвівся.
— Ти вже йдеш? — одразу озвався Слизоріг і в голосі його чулася надія.
— Та ні, хочу спитати, де в тебе туалет, — відповів Дамблдор.
— А-а, — розчаровано протяг Слизоріг. — Другі двері зліва по коридору.
Дамблдор перетнув кімнату. Коли двері за ним зачинилися, запала тиша. За якийсь час Слизоріг устав, але не знав, що робити далі. Нишком поглянув на Гаррі, а тоді пошкандибав до каміна й повернувся до нього спиною, гріючи свій широченний зад.
— Не думай, що я не знаю, чого він тебе привів, — раптом буркнув він.
Гаррі подивився на Слизорога. Слизорогові водянисті очі ковзнули по шраму, потім оглянули все обличчя Гаррі.
— Ти дуже схожий на батька.
— Мені вже казали, — погодився Гаррі.
— Крім очей. У тебе…
— Мамині очі, я знаю. — Гаррі так часто все це чув, що йому вже трохи набридло.
— Угу. Ну, так. Учителям, звісно, не можна мати улюбленців, але я її любив найбільше. Твою маму, — додав Слизоріг у відповідь на здивований погляд Гаррі. — Лілі Еванс. Така була розумниця. І жвава, знаєш. Чудова дівчинка. Я ще казав, що її місце в моєму гуртожитку. А вона завжди відповідала дуже зухвало.
— А який був ваш гуртожиток?
— Я був вихователем Слизерину, — пояснив Слизоріг. — О, знов, — швидко додав він, побачивши вираз обличчя Гаррі, і насварив його куцим пальцем, — не треба мати до мене претензій! Ти, мабуть, у Ґрифіндорі, як і вона? Так, це передається у спадок. Хоч і не завжди. Чув коли-небудь про Сіріуса Блека? Мусив чути… про нього писали газети… помер кілька тижнів тому…
Наче якась невидима рука стисла серце Гаррі й міцно тримала.
— Але в школі він був великим другом твого батька. Уся родина Блеків була в моєму гуртожитку, а от Сіріус опинився в Ґрифіндорі! Шкода… здібний же був хлопець. Згодом до мене потрапив його брат Реґулус, але я волів би мати повний комплект.