- Вона в сто разів приємніша за Флегму, - заперечила Джіні.
- І значно розумніша, бо вона аврор! - додала з кутка Герміона.
- Флер теж не дурна, не забувайте, що вона брала участь у Тричаклунському турнірі, - сказав Гаррі.
- Хоч ти не починай! - огризнулася Герміона.
- Мабуть, тобі подобається, як вона каже «‘Аггі»? - зневажливо кинула Джіні.
- Ні, - заперечив Гаррі, вже не радий, що втрутився, - я тільки казав, що Флегма... тобто Флер...
- Я воліла б мати в родині Тонкс, - повторила Джіні. - Вона хоч весела.
- Щось вона останнім часом не дуже веселить, - заперечив Рон. - Я її бачив кілька разів і вона більше нагадувала Плаксиву Мірту.
- Це несправедливо, - обурилася Герміона. - Вона й досі не відійшла від того, що сталося... усе ж... він її двоюрідний брат!
У Гаррі стислося серце. От і до Сіріуса добралися. Він схопив виделку й почав закидати в рота яєчню, щоб у розмову не втягли і його.
- Тонкс і Сіріус майже не знали одне одного! - вигукнув Рон. - Сіріус просидів в Азкабані пів її життя, а до того їхні родини навіть не зустрічалися...
- Не в тому річ, - заперечила Герміона. - Вона вважає, що винна в його смерті!
- Чого це? - не зміг стриматися Гаррі.
- Бо це вона билася з Белатрисою Лестранж. Мабуть, відчуває, що якби тоді її перемогла, то Белатриса не змогла б убити Сіріуса.
- Це дурість, - сказав Рон.
- Це почуття вини з боку того, хто вижив, - сказала Герміона. - Я знаю, що Люпин намагався її заспокоїти, але вона й досі в депресії. Їй навіть її метаморфомагія не вдається!
- Що?..
- Не може змінювати собі зовнішність, як звикла, - пояснила Герміона. - Мабуть, на її дар вплинув шок.
- Я й не знав, що таке могло статися, - здивувався Гаррі.
- Я теж, - зізналася Герміона, - але, мабуть, якщо перебувати в стані сильної депресії...
Знову відчинилися двері і з’явилася голова місіс Візлі.
- Джіні, - прошепотіла вона, - іди вниз, допоможи приготувати обід.
- Я ж розмовляю з людьми! - обурилася Джіні.
- Хутко! - додала місіс Візлі й пішла.
- Вона мене кличе тільки тому, що не хоче залишатися з Флегмою! - сердито буркнула Джіні. Тріпнула довгим рудим волоссям, дуже вдало перекривляючи Флер, і пішла штучною ходою, піднявши руки над собою, наче балерина.
- Вам усім теж раджу швиденько йти вниз, - додала вона, виходячи з кімнати.
Гаррі скористався тимчасовою мовчанкою, щоб доїсти сніданок. Герміона роздивлялася Фредові з Джорджем коробки, час від часу нишком поглядаючи на Гаррі. Рон, частуючись Гарріною грінкою, й далі замріяно дивився на двері.
- А це що таке? - запитала Герміона, тримаючи щось схоже на маленький телескоп.
- Не знаю, - відповів Рон, - але якщо Фред і Джордж залишили його тут, то він, мабуть, ще не готовий для крамнички жартів, тому будь обережна.
- Твоя мама казала, що крамничка процвітає, - згадав Гаррі. - Казала, що у Фреда з Джорджем виявився справжній діловий нюх.
- Це ще м’яко сказано, - мовив Рон. - Вони гребуть ґалеони лопатами! Не дочекаюся, щоб глянути на цю крамничку. Ми ще не були на алеї Діаґон, бо мама каже, що для додаткової безпеки з нами має піти тато, який зараз страшенно зайнятий на роботі, але там має бути класно.
- А як там Персі? - поцікавився Гаррі (третій за віком Ронів брат був у родині білою вороною). - Чи він уже розмовляє з твоїми батьками?
- Нє-а, - відповів Рон.
- Але ж він знає, що твій тато мав абсолютну рацію щодо повернення Волдеморта...
- Дамблдор каже, що людям значно легше прощати помилки інших, ніж їхню правоту, - втрутилася Герміона. - Я чула, Роне, як він це казав твоїй мамі.
- Хто ще, крім Дамблдора, казатиме такі божевільні речі, - стенув плечима Рон.
- Цього року він даватиме мені приватні уроки, - сказав, ніби між іншим, Гаррі.
Рон ледь не вдавився грінкою, а Герміона охнула.
- Чого ж ти мовчав! - вигукнув Рон.
- Та я щойно згадав, - чесно зізнався Гаррі. - Він це сказав учора вночі у вашому сарайчику для мітел.
- Нічого собі... приватні уроки у Дамблдора! - Рон був вражений. - Цікаво, чого це він?..
Рон затнувся на півслові. Гаррі помітив, що вони з Герміоною перезирнулися. Гаррі відклав ножа й виделку, і серце його забилося швидше, хоч він так само без руху сидів на ліжку. Дамблдор радив розповісти... чом би й не зараз?
Він втупився поглядом у виделку, що поблискувала на колінах, і сказав:
- Не знаю точно, чому він даватиме мені уроки, але це, мабуть, пов’язано з пророцтвом.
Рон з Герміоною мовчали як риби. Гаррі навіть здалося, що вони заклякли. Він повів далі, не зводячи погляду з виделки: