- Це ж він, здається? - зашепотіла вона. - Завертає ліворуч?
- Нічого дивного, - прошипів Рон.
Мелфой озирнувся, а тоді шмигонув на алею Ноктерн і зник з очей.
- Швидше, бо загубимо його, - наддав ходи Гаррі.
- Буде видно наші ноги! - занепокоїлася Герміона, бо плащ унизу розвівався; з роками їм ставало значно важче ховатися під ним утрьох.
- Ну то й що, - нетерпляче буркнув Гаррі, - треба спішити!
Але на алеї Ноктерн, де процвітала торгівля темними мистецтвами, було безлюдно. Вони зазирали у вікна, але в жодній крамничці не було покупців. Гаррі припустив, що в ці небезпечні й підозрілі часи було б ризиковано відверто купувати подібні темні витвори... чи принаймні потрапляти комусь на очі під час такої спроби.
Герміона боляче вщипнула його за руку.
- Ой!
- Цс! Дивися! Він там! - видихнула вона йому у вухо.
Вони порівнялися з єдиною крамничкою на алеї Ноктерн, де колись бував Гаррі: «Борджин і Беркс», у ній торгували широким асортиментом зловісних речей.
Там поміж стелажів з черепами і старезними пляшками стояв спиною до них Драко Мелфой; його було ледь видно за тією ж великою чорною шафою, у якій колись ховався Гаррі, щоб уникнути зустрічі з Мелфоєм та його батьком. Судячи з Мелфоєвих жестів, він щось жваво говорив. Власник крамниці, пан Борджин, згорблений чоловік з намащеним оливою волоссям, стояв навпроти Мелфоя. Його обличчя виражало дивне поєднання обурення й страху.
- Якби ж то нам почути, що вони говорять! - зітхнула Герміона.
- Зараз почуємо! - схвильовано прошепотів Рон. - Чекайте... чорт...
У нього випали з рук кілька коробочок, поки він нишпорив у найбільшій.
- Дивіться, видовжені вуха!
- Супер! - зраділа Герміона, а Рон почав розкручувати довжелезні струни тілесного кольору, підштовхуючи їх до дверей. - Ох, будемо сподіватися, що двері не занетурбовані...
- Ні! - засяяв Рон. - Послухайте!
Вони схилили докупи голови й уважно прислухалися до кінчиків струн, крізь які голосно й розбірливо зазвучав Мелфоїв голос, ніби хтось увімкнув радіо.
- ...ти знаєш, як це, тіпа, відремонтувати?
- Можливо, - припустив Борджин тоном, що явно свідчив про його небажання брати на себе відповідальність. - Але мушу спочатку побачити. Чому б вам не принести це сюди?
- Не можу, - відмовився Мелфой. - Карочє, це має залишатися на своєму місці. Мені тільки треба, щоб ти сказав, що я повинен зробити.
Гаррі помітив, як Борджин нервово облизав губи.
- Не маючи змоги побачити, це буде дуже важко зробити, майже неможливо. Нічого не можу гарантувати.
- Не можеш? - перепитав Мелфой, і Гаррі знав, судячи з його тону, що він глузливо шкіриться. - А, може, тебе переконає оце?
Він підійшов до Борджина і його не стало видно за шафою. Гаррі, Рон і Герміона пересунулися вбік, щоб краще бачити, але видно було тільки Борджина, який трусився зі страху.
- Тільки бовкни комусь, - пригрозив Мелфой, - і розплата тебе не мине. Карочє, знаєш Фенріра Ґрейбека? Він друг родини, і деколи буде сюди заскакувати, щоб пересвідчитись, що ти приділяєш цьому питанню достатню увагу.
- Це зайве...
- Це вже мені вирішувати, - урвав його Мелфой. - Ну, карочє, я пішов. А цей екземпляр, не забувай, хай буде в безпечному місці, він мені ще пригодиться.
- А, може, заберете його відразу?
- Ясно, що ні, дурбило старе. Гарно було б, якби я, тіпа, ніс отаке по вулиці? Та дивись мені, не продай його.
- Та що ви, нізащо... пане.
Борджин уклонився так низько, як колись, пригадав Гаррі, кланявся Луціусові Мелфою.
- Карочє, нікому ні слова, Борджин, навіть моїй старій, усік?
- Аякже, аякже, - пробурмотів Борджин, знову вклонившись.
Наступної миті голосно дзенькнув дзвіночок над дверима і страшенно задоволений Мелфой вийшов з крамнички. Він пройшов так близько від Гаррі, Рона й Герміони, що вони знову відчули, як затріпотів довкола їхніх колін плащ. Борджин у своїй крамниці закляк на місці; зникла його єлейна усмішка; вигляд у нього був стривожений.
- Про що вони балакали? - зашепотів Рон, скручуючи видовжувані вуха.
- Не знаю, - відповів Гаррі, напружено міркуючи. - Він хоче, щоб йому щось відремонтували... а ще хоче щось тут зберігати... ви не помітили, на що він показував, коли казав «цей екземпляр»?
- Ні, він тоді був за шафою...
- Залишайтеся тут, - прошепотіла Герміона.
- Ти що?..
Але Герміона вже вислизнула з-під плаща. Поправила волосся, подивившись на своє відображення у вітрині, і зайшла в крамничку, дзеленькнувши дзвіночком над дверима. Рон знову квапливо заштовхав видовжені вуха у шпаринку під дверима й передав одну струну Гаррі.